Посилання

 
Донецька обласна державна адміністрація
 
Міністерство молоді та спорту України
 
Національний олімпійський комітет України
 
 

 
Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С. Бубки
 
 
 
 


Руслан Дмитренко: Я обов’язково повернусь у великий спорт

Три місяці тому в житті майстра спорту України міжнародного класу з легкої атлетики, вихованця школи вищої спортивної майстерності Донецької області Руслана Дмитренка трапилося складне випробування – через численні травми, отримані в ДТП, йому довелося на певний час забути про звичний тренувальний режим та заново навчитися ходити. Сьогодні спортсмен тиждень за тижнем відзначає покращення самопочуття та з оптимізмом дивиться в майбутнє. Як проходить його відновлення на базі обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру в місті Бахмут, Руслан повідомив пресслужбі управління фізичної культури та спорту облдержадміністрації та школи вищої спортивної майстерності регіону.

- Чому обрали місто Бахмут і скільки часу плануєте тут перебувати?

- Мені пропонували реабілітаційні центри і в Києві, і в Харкові, але я обрав Донецьку область, за яку виступаю, а саме – обласний лікарсько-фізкультурний диспансер в місті Бахмут, де створено дуже гарні умови для необхідного відновлення. Тут я перебуваю з 20 травня, тобто вже місяць, і планую провести як мінімум стільки ж часу. А далі подивимось – найкраще рішення прийме головний лікар диспансеру Антон Вадимович Діденко, який координує мої процедури. Можу сказати, що спеціальних медичних апаратів у Бахмуті безліч – за весь час перебування я всі їх ще не пройшов. І це пов’язано з черговістю – спочатку були одні, наразі другі, ще будуть зовсім інші.

- Поділіться своїм нинішнім розпорядком дня.

- На 9-ту годину ранку я приходжу до диспансеру, який зараз розміщується на базі стадіону «Металург». Починаю з процедур – міостимуляція, потім лімфодренаж, лазер. Це займає близько 2 годин, і навантаження в основному припадає на ноги. Після цього близько години займаюся в тренажерному залі. Далі черга переходить до масажу і також виконання деяких вправ. Потім барокамера. Це знову займає близько 2 годин. Далі йду в кабінет фізпроцедур, де завершальний для мене етап – кріо для п’яти. Це закінчується в проміжок між 15:00 та 16:00. Крім того, прийшовши на квартиру, яку я орендую на відстані до 1 км від стадіону, обкладаюсь купою льоду. І так кожен день, крім суботи та неділі. Вільний час проводжу в міському парку із сім’єю, яка знаходиться зі мною поруч, і це дуже сильно допомагає.

- Як зараз себе почуваєте? Що можете сказати про свій прогрес?

- Сюди я приїхав із двома милицями, був спеціальний чобіт для п’яти. Наразі залишилися тільки бандаж і палиця для опори під руку. Після операції, яка була 13 квітня, хірург сказав мені, що через 2 місяці я зможу наступати на п’яту. Так і сталося – ось закінчився тиждень, як я ходжу в кросівках. Потихеньку пересуваюся – звичайно, радіус переміщення зменшився, адже з милицями я міг по 3 км за раз наганяти! Мій сьогоднішній маршрут – від квартири до диспансеру і назад. Місяць необхідно походити без навантажень на п’яту, а подальші рекомендації будуть давати лікарі, ґрунтуючись на відповідній реакції мого організму.

Скинув милиці, ходжу на своїх ногах – це вже дуже великий плюс! Щотижня відбувається якийсь позитивний момент, і тому відчуваю себе все краще і краще. Коли починав робити тут вправи, було важкувато, мене всього «тіпало», а зараз виходить добре, впевнено, навіть із найжорсткішими спортивними гумками. М’язи зміцнюються – я сам можу бачити, як вони поступово відновлюються, приходять у форму. Не так швидко, як хотілося б, але тим не менше.

Після повернення до Борисполя, де я мешкаю, можливо, зроблю якийсь відпочинок, зменшу навантаження, додам щось нове. Але в Бахмут все одно ще приїду – за 2-3 місяці відновлення не може бути завершено.

- Яке буде послання від майстра спорту України міжнародного класу Руслана Дмитренка для всіх, хто стежить за ним і щиро вболіває?

- У першу чергу, дякую кожному, хто мене підтримує весь цей час. Із дня ДТП, в принципі, у мене телефон ніколи не замовкає. Всі дзвонять, у тому числі партнери по збірній, цікавляться самопочуттям, підбадьорюють.

Стовідсотково можу запевнити всіх, що я повернуся у великий професійний спорт. Налаштований ще показати себе, тому що на такій ноті не хочеться закінчувати свою спортивну кар’єру. Виступити на чемпіонаті України – це по-любому, і не на одному! Було б чудово потрапити на Олімпійські ігри, які пройдуть влітку 2021 року, але це залежить від дуже багатьох обставин.

 

Довідково

Дмитренко Руслан Григорович народився 22 березня 1986 року в с. Кірове Бориспільського району Київської області. Закінчив Броварське вище училище фізичної культури, Національний університет фізичного виховання і спорту України. У 2008 році в місті Донецьк Дмитренко розпочав роботу з тренером Денисом Юрійовичем Тобіасом, який досі залишається його особистим наставником.

Руслан Дмитренко – майстер спорту України міжнародного класу, який спеціалізується в спортивній ходьбі на 20 км. Є володарем Кубка світу 2014 року, дворазовим срібним призером Всесвітньої Універсіади 2013 року, бронзовим призером чемпіонату Європи 2014 року, учасником Олімпійських ігор 2012 та 2016 років.

23.06.2020

Новини

 

Рахунок на табло

 

Кращі спортсмени і тренери Донеччини в 2023 році

  

 

Управління в соціальних мережах