Ганна Терещенко і Віталій Болдирєв: «Медаль – це приємне доповнення до гарного виступу»

Для провідної спортсменки Донецької області з ушу Ганни Терещенко 2017-й рік став багатим на міжнародні старти. Чемпіонат Європи з традиційного ушу, Всесвітня Універсіада, чемпіонати світу з ушу (таолу) і в традиційних комплексах – у кожному з них підопічній заслуженого тренера України Віталія Болдирєва вдалося гідно захистити честь Маріуполя, Донеччини та країни.

За підсумками травня і жовтня Ганна та її наставник визнавались кращими представниками неолімпійських видів спорту області. На урочистій церемонії нагородження, яка відбулася 22 листопада, один із наших найбільш титулованих спортивних тандемів відновив хронологію сезону, розповів про запоруку успіхів і поділився планами на майбутнє.

Тбілісі – Тайбей – Казань – Емейшань

«Дійсно, цей рік видався дуже важким, - розповідає майстер спорту України міжнародного класу з ушу Ганна Терещенко. - У березні на чемпіонаті України ми відібрались на чемпіонат Європи, який 17-20 травня приймало Тбілісі. Підготовка до нього проходила більше в «домашніх умовах», і тільки напередодні стартів ми відточували майстерність на базі збірної України в Києві. Своїм виступом у Грузії, де нас прийняли дуже здорово, я залишилася задоволеною (Ганна виборола два «золота» – у комплексах без зброї і в розділі «традиційні імітаційні стилі» - прим.).

Другі міжнародні змагання – XXIX Всесвітня літня універсіада – пройшли в Тайбеї в серпні. Готувалися ми до них багато часу, і виступи вийшли чисті: що працювали – те й показали. На жаль, місця розподілилися так, що я стала п’ятою (у розділі комплекси без зброї - прим.).

По приїзду з Тайбея ми залишилися в Києві, де готувалися вже до чемпіонату світу зі спортивного ушу в Казані (28 вересня – 3 жовтня). Там я повинна була робити певні три види, це обов’язкова умова для кожного спортсмена. Також окремою програмою на змаганнях є театралізовані поєдинки – один виступ від країни. Україну тут представили хлопці, і мене тішило, що не треба було готувати ще четвертий вид.

У комплексах без зброї я виступила не дуже впевнено. Незважаючи на те, що я 16 років займаюся спортом, все одно мене до сих пір «трусить», присутнє хвилювання. У категорії було більше, ніж 40 осіб, я виступала 41-а за ліком, і зіграв фактор очікування. На другий день змагань у мене був виступ з короткою зброєю (меч), ​​де, виходячи на килим, я знала, що у мене все вийде. Склалося воєдино все: підтримка тренера Віталія Івановича, який з Маріуполя писав мені повідомлення, тренерів збірної на місці змагань та моя підготовка. Підсумком чого стала срібна медаль.

 

  

Після приїзду з Казані ми знову облаштувалися в Києві, адже попереду чекав чемпіонат світу з традиційного ушу в Емейшані (7-11 листопада). Його програма – абсолютно інша, і мені за місяць потрібно було підготувати ще два комплекси, які відрізняються за складністю. Так, наприклад, на чемпіонаті світу зі спортивного ушу я виступала з одним мечем, а на традиційному – з двома. У підсумку, у парному виступі я завоювала «золото», а в комплексах без зброї стала другою – мене обійшла на одну соту бала спортсменка з Росії (Ганна Терещенко – 9,08, Юлія Тіміркіна – 9,09). При цьому хвилювалася я, напевно, тільки під час групового виступу в складі збірної. Адже всімох ми одночасно під музику робили різні вправи зі зброєю, і всі відчували відповідальність. У результаті, наш виступ виявився найкрутішим, і збірна України стала чемпіоном серед багатьох інших країн.

Акліматизація, звичайно, була складною. Але поступово налаштуватися до китайського часу (різниця з Україною +6 годин) допомогла попередня підготовка на київській базі, де ми тренувалися о п’ятій ранку. І як же приємно після всіх зборів-перельотів було повернутися додому до Маріуполя, де мене зустріли так, що я до сих пір під враженням – з феєрверками, квітами, подарунками...».

Вболівальники vs судді

«Китайці є дуже вдячними глядачами, - говорить зі свого досвіду заслужений тренер України з ушу Віталій Болдирєв. - Ще коли ми перший раз потрапили на такий чемпіонат світу (у 2004 році), я звернув увагу, що незалежно від оцінки судді за виступ спортсмена, вболівальники дуже тепло зустрічають тих, хто повністю викладаються і показують дійсно щось цікаве на майданчику. Іноді це дуже дивно виглядає зі сторони. Але якщо спортсмен вкладає у виступ дух, силу – китайці буквально стоячи аплодують. На моїй практиці навіть був один виступ, коли саме вболівальники змусили суддів змінити рішення і вивели спортсмена на призове місце. Це був один із перших чемпіонатів.

Зараз же суб’єктивність судді завжди видно за оцінкою, коли спортсменів починають розставляти в рейтингу з мінімальним розривом. Тоді починаєш замислюватися, які чинники впливають на рішення старшого судді – наприклад, за яку країну виступає спортсмен, і який це день змагань.

На традиції уболівальників у Китаї, звичайно, впливає популярність виду спорту. Крім того, напевно, тільки Китай може задіяти таку кількість волонтерів, залучити стільки матеріальних, технічних засобів у організації заходів. Ми були на багатьох змаганнях міжнародного рівня, але такого розмаху немає ніде».

Про перспективи

«У 2017 році відкрилося відділення ушу в обласній комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі. Таким чином, наші дорослі спортсмени, які раніше не могли реалізувати себе як тренери, тепер мають можливість працювати на офіційній основі. Зараз проходять навчання 6 осіб, і в майбутньому вони будуть показувати результати як тренери саме цієї школи», - зазначає Віталій Болдирєв.

У ролі тренера проявляє себе вже і Ганна Терещенко, яка є студенткою 6-го курсу факультету фізичного виховання Бердянського педагогічного університету. «У секцію ушу ми беремо всіх, незалежно від того, які у кого є задатки, - каже вона. – Цього року ми зробили експериментальну групу, де діти з 2,5 – 3 років починають розвивати в собі різні якості. До 6 років – це сила, швидкість, різкість, просто вміння стрибати на одній нозі. А потім вже поступово їм треба прищеплювати якісь елементи ушу: удари руками, ногами. Хоча хочеться все швидко і відразу (посміхається).

І дорослі, і діти тренуються в спортзалі маріупольської загальноосвітньої школи № 68, де кожен день розстеляємо килим (майже як гімнастичний, тільки пружин там немає), і збираємо. А якби у нас був свій стаціонарний зал, ми б поклали килим не такий, як є, а професійний з Китаю. І, я думаю, було б менше травм, адже підростаюче покоління зараз багато скаржиться на коліна після стрибків».

«Наявність власної спеціальної бази – це одне з основних питань, які нам хотілося б вирішити, - продовжує тему Віталій Болдирєв. - Як і в будь-якому виді спорту, в ушу ускладнюється програма, ускладнюються елементи, і це вимагає спеціального обладнання. Коли ми говоримо, що тренуємося в загальноосвітній школі, іноді іноземні спортсмени нам не вірять. Ми виростили Ганну – гарного яскравого спортсмена, а тепер хочеться побудувати хорошу базу, на якій таких спортсменів буде набагато більше, ніж у даний момент. І, я думаю, з тим ставленням до спорту, яке є зараз в Донецькій області, такий спорткомплекс у нас обов’язково з’явиться».

У чому запорука успіху?

«Загальне і в ушу, і в інших видах спорту – це характер, у першу чергу, - вважає Віталій Болдирєв. - Якщо немає завзятості, цілеспрямованості, якщо дитина не закохана у свій вид спорту і не віддає себе всю, то нічого не буде. У моїй практиці багато талановитих здібних спортсменів, які не досягли тих результатів, які могли б досягти, тільки через те, що їм щось легко давалося».

«Я вважаю, що все дістається наполегливою працею. Тільки цим», - майже повторює слова тренера Терещенко.

«Завжди подобається це в Ганні, - голос Віталія Болдирєва по-батьківськи зм’якшується. - Можливо, це моя заслуга, що я колись вклав їй у голову: важлива не медаль, завойована на змаганнях, а саме результат. Тобто, як саме виступила – сподобалося чи ні, отримала задоволення чи не отримала. А медаль – це як приємне доповнення…». «До гарного виступу», - одночасно вголос продовжують спортсменка і тренер.

Біографічні довідки

Терещенко Ганна Юріївна – майстер спорту України міжнародного класу з ушу (2010), входить до складу збірної команди України з ушу.

Народилась 30 грудня 1992 року в місті Маріуполь. Тренується на базі маріупольської загальноосвітньої школи № 68 під керівництвом заслуженого тренера України Віталія Івановича Болдирєва.

Навчається в Бердянському педагогічному університеті на факультеті фізичного виховання, 6 курс.

Спортивні досягнення:

Болдирєв Віталій Іванович – заслужений тренер України з ушу.

Народився 12 лютого 1974 року в місті Маріуполь. Освіта – вища спеціальна (диплом Запорізького інституту імені гетьмана Петра Сагайдачного Міжрегіональної Академії управління персоналом, спеціальність «Фізичне виховання»).

Стаж тренерської роботи – 20 років (з вересня 1997 р.). Нинішнє місце роботи: тренер-викладач з ушу в обласній комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі. Тренер вищої категорії.

Вихованці:

- Ганна Терещенко – майстер спорту України міжнародного класу з ушу, чемпіонка України з ушу 2007, 2008, 2011, 2012, 2013, 2014, 2017 рр., переможниця та призерка чемпіонатів Європи з ушу 2008, 2012-2017 рр., чемпіонка світу серед юніорів 2010 р., призерка чемпіонатів світу серед дорослих 2015, 2017 рр., переможниця та призерка чемпіонатів світу з традиційного ушу 2006, 2012, 2014, 2017 рр.;

- Віолетта Чалова – кандидат в майстри спорту України з ушу, чемпіонка України з ушу 2005 р., чемпіонка світу з традиційного ушу 2008 р.;

- Дарина Шульга – кандидат в майстри спорту України з ушу, чемпіонка України серед юніорів 2017 р., переможниця та призерка чемпіонату Європи з традиційного ушу серед юніорів 2015, 2017 рр., призерка чемпіонату Європи з ушу серед юніорів 2016 р.;

- Вікторія Булигіна – кандидат в майстри спорту України з ушу, призерка чемпіонату Європи з традиційного ушу 2015 р.;

- Влада Нестеренко – кандидат в майстри спорту України з ушу, призерка та чемпіонка України з ушу серед юніорів 2013, 2015, 2016, 2017 рр., призерка чемпіонату Європи з традиційного ушу 2017 р.;

- Олена Кулікова – кандидат в майстри спорту України з ушу, чемпіонка світу з традиційного ушу 2004, 2006 рр.