Паралімпійський чемпіон Дмитро Залевський завітав у рідну Авдіївку

Минулого тижня в Авдіївці вшановували паралімпійського чемпіона 2012 та 2016 років, уродженця міста Дмитра Залевського.

На малу батьківщину плавець приїхав зі Слов’янська, де зараз живе і тренується.

Молодого спортсмена, а Дмитру всього 23 роки, зустрічали урочисто – на площі біля ЗОШ № 6 йому вручили коровай і квіти, а школярі гучними оплесками і криками «браво» висловили повагу до відомого земляка.

З перемогою в Паралімпійських іграх у Ріо Залевського привітав керівник військово-цивільної адміністрації Павло Малихін.

- Кожна людина, яка серйозно займається спортом, знає, через які сльози і біль потрібно пройти, щоб досягти таких високих результатів. І шлях спортсмена-авдіївця через терни до зірок зробив так, що тепер і на очах його земляків з’являються сльози – сльози гордості за те, що поруч з ними живе такий сильний і мужній чоловік, - сказав Павло Малихін.

Керівник Авдіївської ВЦА вручив Дмитру Залевському грамоту, сертифікат на п’ять тисяч гривень і квіти. До речі, спортсмен ось уже кілька років з міського бюджету отримує щомісячну стипендію в розмірі тисячі гривень.

До привітання міської влади приєдналися і заводчани, які подарували Дмитру мультиварку.

Від громадської організації інвалідів «Переборення» і підприємців міста Дмитро отримав у подарунок набори кухонного посуду.

Поздоровлення перемежовувалися виступами юних артистів, а закінчився захід невеликою прес-конференцією.

- Хто наштовхнув вас на спорт?

- Коли я вчився в школі, то звертав увагу на те, що у багатьох дітей навкруги немає мети в житті. Я звичайно знав, що у мене є проблема, і я хотів показати собі і людям, що я можу чогось досягнути. Що людина, яка має обмеження, може домогтися багато чого. Я займався музикою, але потім вирішив піти в спорт, і це було моє рішення. Тому що спорт має характер, відповідальність і взагалі це мені по духу.

- Що потрібно для перемоги в змаганнях?

- Скажу зі свого досвіду, що коли я їхав на Паралімпіаду, я ще не знав про вагітність своєї дружини, яка чекала мене вдома. І коли я дізнався про поповнення перед стартом, то це дало мені більше сили і впевненості. Я вважаю, що людині потрібна, перш за все, підтримка від рідних і близьких. Тому що без неї впевненості набагато менше.

- Ваша головна мета в житті?

- Раніше, після Паралімпіади в Лондоні, у мене була мета ще вигравати Паралімпіади, змагання. А коли я виграв другу Паралімпіаду, то почав розуміти, що спортом все життя займатися не будеш, і поставив нову мету – це сім’я.

- Хто кумир у спорті?

- Кумирів дуже багато – це люди, які досягли високих результатів. Але оскільки я займаюся плаванням, то мій кумир – Майкл Фелпс.

- Чи є у вас ще захоплення, крім плавання?

- Так, у мене є хобі, яке може навіть скоро стати моєю другою роботою – програмування. Я займаюся розробкою веб-сайтів.

- Хотіли би ви домогтися більшого, або ви вже домоглися всього того, чого хотіли?

- Ви знаєте, у людини немає межі вдосконалення, і я радий, що мені вдалося себе показати і довести на що я здатний. Тому я ще більше прагну вдосконалюватися, вигравати і показувати кращі результати.