Спортсменам із країн-агресорок не місце на міжнародних змаганнях

На цих світлинах – стадіон «Металург» у місті Бахмут, одна з найкращих спортивних арен Донецької області, до та після повномасштабного російського військового вторгнення на територію України, цілком підтриманого білоруським керівництвом.

Сучасний спортивний комплекс був відкритий у 2013-му, мав статус бази олімпійської та паралімпійської підготовки, відповідав міжнародним вимогам, щороку приймав численну кількість змагань обласного та всеукраїнського рівнів, а також навчально-тренувальні збори за участю провідних спортсменів України.

У 2022 році внаслідок російських обстрілів стадіон «Металург» у Бахмуті отримав нищівні руйнування. І сьогодні, на тлі якихось дискусій щодо можливого допуску російських та білоруських спортсменів на міжнародні змагання, зокрема, Олімпіаду-2024 у Парижі, до всього цивілізованого світу постає багато запитань.

Чи це є рівні права для підготовки українських атлетів та представників країн-агресорів? Чи можна закрити очі на загибель десятків тисяч українців, у тому числі спортсменів, тренерів та членів їх сімей, руйнацію великої кількості цивільної інфраструктури, зокрема, сотень спортивних об’єктів?

Про яку «солідарність» може йти мова, коли російські та білоруські спортсмени відкрито або мовчки погоджуються з масовими вбивствами українців та численними військовими злочинами на території України, надають підтримку окупаційним військам? У країнах-агресорах спорт відверто використовують як майданчик для пропаганди війни, спрямованої на геноцид українців.

Позиція всієї української спортивної спільноти рішуча та непохитна: допоки в Україні триває війна, представників країн-агресорів не повинно бути на міжнародних змаганнях! Адже будь-який нейтральний прапор, яким можуть спробувати сховати терор росіян, буде заплямований українською кров’ю.