Янголи спорту Донецької області

Російське повномасштабне вторгнення в Україну, розпочате 24 лютого 2022 року, забрало тисячі життів і принесло невимовний біль у кожну українську родину.

«Янголи спорту» – це реквієм за українськими спортсменами, тренерами та працівниками галузі, чиї життя обірвала розв’язана агресором війна. Донеччина береже пам’ять про кожного з них.

Серед загиблих – ті, кого ворожі снаряди й кулі вбили у рідних домівках, у своїх містах і селах. Особливим болем відлунює загибель безневинних дітей із Маріуполя, які мріяли підкорювати вершини всеукраїнських і міжнародних змагань, прославляючи Донеччину та Україну. Їхні світлі мрії були жорстоко знищені війною.

Проєкт «Янголи спорту» – це також історії спортсменів і тренерів, які стали до лав Збройних Сил України та підрозділів територіальної оборони, віддавши життя за свободу й незалежність держави. Багато представників спортивної спільноти Донецької області зі зброєю в руках стали на захист країни, щоб у майбутньому українські діти могли зростати під мирним небом, тренуватися, перемагати й прославляти рідний край на спортивній арені.

Ознайомитися з іменами та історіями «янголів спорту» Донеччини можна за постійним посиланням на сайті управління фізичної культури та спорту облдержадміністрації:
https://sportdonoda.gov.ua/angels_of_sports_of_donetsk_region.

Вони назавжди залишаться в наших серцях, у нашій пам’яті, у кожній перемозі, здобутій під синьо-жовтим прапором. Вічна пам’ять!

Загиблі діти

ВАСИЛЬКОВ ВЕНЕДИКТ
17 років, кікбоксинг WAKO

Внаслідок одного з численних обстрілів Маріуполя у віці 17 років загинув Венедикт Васильков. 12 березня 2022 року жертвами росіян у його будинку стали 10 людей, загинув і батько хлопця. Сам Венедикт зазнав важких травм, від яких помер 19 березня.

«Вони жили на дев’ятому поверсі на вулиці Троїцькій, 32. Батько, звали Олександр, загинув одразу, а хлопчика діставали наші сусіди. Віднесли до лікарні, але пізніше дізналися, що помер. Він не приходив до тями. Того ранку, 12 березня, о 4.12 ранку до нашого будинку прилетіло кілька ракет. Загинуло відразу 10 людей», – розповіла сусідка і знайома загиблого Тетяна Варяниця.

Венедикт Васильков захоплювався спортом, ходив до місцевої дитячо-юнацької спортивної школи. Професійно займався кікбоксингом і здобував нагороди. Зокрема, посів третє місце на чемпіонаті України з кікбоксингу WAKO серед дітей, юнаків та юніорів.

ВОВК ОЛЕГ
16 років, бокс

Внаслідок одного з численних обстрілів Маріуполя у віці 16 років загинув Олег Вовк. Він та його батько Максим стали жертвами росіян 12 березня 2022 року внаслідок влучання уламків снаряда біля власного будинку на вулиці Талалихіна.

Олег завершував 11-ий клас, готувався здобувати вищу освіту. Разом з товаришем відвідував курси ораторського мистецтва та психології для підлітків. Водночас Олег захоплювався спортом, займався в секції боксу. На місцевих змаганнях здобував перемоги у своїй категорії.

У день, коли обірвалося життя хлопця, він разом із татом пішли допомагати сусідам гасити пожежу після артилерійського обстрілу, коли туди знову прилетіла російський снаряд.

ДЯЧЕНКО КАТЕРИНА
11 років, гімнастика художня

Внаслідок одного з численних обстрілів Маріуполя в березні 2022 року загинула 11-річна спортсменка з художньої гімнастики Катерина Дяченко. Дівчинка була в будинку, куди влучив ворожий снаряд. Її тіло та тіло батька Олександра знайшли під завалами дому.

Катерина Дяченко у свої 11 років вже встигла здобути перемоги на масштабних змаганнях з художньої гімнастики у своїй віковій категорії. За словами тренерки Анастасії Мещаненкової, юна спортсменка теж мріяла тренувати та виростити олімпійських чемпіонок.

ЗУЙ НАЗАР
13 років, бокс, футбол

13-річний Назар Зуй загинув разом із батьками 11 березня 2022 року в Маріуполі. У багатоповерхівку, де переховувалася родина, влучила авіабомба.

Назар народився в Макіївці на Донеччині. У рідному місті займався боксом. Згодом разом із батьками переїхав до Маріуполя, де захопився футболом і став учасником однієї з місцевих команд. Хлопчик любив музику, був компанійським. Навчався у 8 класі школи №25.

Разом із батьками Назар жив у пʼятиповерхівці на вулиці Купріна в Центральному районі. 6 березня 2022 року внаслідок обстрілу загорівся сусідній підʼїзд, у квартирі родини повилітали вікна. Вони були змушені шукати інший прихисток. Взяли найпотрібніше, свого папугу та вирушили до будівлі «Маріупольтепломережі». Але там уже було дуже багато людей, тож пішли до підвалу будинку №127 на проспекті Миру. 11 березня близько 6 ранку на перший підʼїзд цієї багатоповерхівки російський літак скинув бомбу. Про загибель родини близькі дізналися через соцмережі в травні.

МЯСОЄДОВА РОМАНА
17 років, волейбол

16 березня 2022 року у заблокованому російських окупантами Маріуполі загинула Романа Мясоєдова.

Дівчинка народилася 30 липня 2004 року у Маріуполі. Була ученицею випускного 11 класу місцевої школи, займалася волейболом і мала успіхи. Усі, хто знав Роману, згадують її дуже життєрадісною людиною.

17-річна дівчина загинула, коли йшла по воду. Трагедія сталася в Лівобережному районі, на спуску до моря, біля ресторану «Чайка», що на бульварі Морському. Вона поверталася з водою, але була розстріляна в спину, коли піднімалася вверх.

«Мамо, я просто хочу жити», – усе, що вона встигла сказати…

ПЕРЕГУДОВА АЛІНА
14 років, важка атлетика

1 серпня 2024 року Аліні Перегудовій могло виповнитися 17 років, але їй назавжди залишиться 14… Навесні 2022 року в Маріуполі від російських снарядів загинула дівчинка та її матір.

Вихованка Обласної спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з важкої атлетики та учениця Донецького обласного спеціалізованого фахового коледжу спортивного профілю ім. С.Бубки, Аліна у свої 14 років входила до складу спортсменів-кандидатів збірної команди України. У 2021-му на національному чемпіонаті серед дівчат U17 вона виборола золоті нагороди і прагнула здобувати перемоги на змаганнях найвищого рівня й надалі…

Цивільні жертви

ГОСПОДІНОВ СТЕПАН
23 роки, бокс

Степан Господінов із батьком Олексієм загинув 13 березня 2022 року від авіаудару по Лівобережному району Маріуполя. У той час вони готували їжу у дворі біля будинку на проспекті Перемоги, 32/42. За кілька днів, 17 березня, Степанові мало виповнитися 24 роки.

Сімʼя Господінових жила у приватному будинку. 3 березня він згорів унаслідок обстрілів і довелося перебратись до родичів в укриття, що у Лівобережному районі. Там і сталася трагедія…

Степан народився і жив у Маріуполі. З дитинства цікавився боксом, згодом почав займатися ним професійно. Здобув освіту за напрямом «фізична культура і спорт». Допомагав батькові, який був підприємцем – мав кілька локацій із закладами громадського харчування у Маріуполі. Степан був правою рукою тата у бізнесі.

«Він був чудовою людиною. Добрий, щирий. Я ніколи і в нікому не бачила стільки доброти та певною мірою навіть дитячої наївності. Стьопка завжди залишався хорошим другом. Усі його дуже любили ще з дитинства і люблять дотепер», – розповіла молодша сестра Анастасія.

У Степана залишилися мама, дві молодші сестри і братик, а також тітка і двоюрідна сестра.

ЗАХАРОВ РОМАН
49 років, тренер з боксу

Внаслідок одного з численних обстрілів Маріуполя у віці 49 років загинув тренер з боксу Роман Захаров. Він став жертвою росіян у березні 2022 року на подвір’ї власного будинку, коли готував їжу.

Роман Миколайович мав 10-річний стаж тренерської роботи. Останнім часом працював у комунальному закладі “Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Меотида»”. Вихованцями Захарова були чемпіони України з боксу – Євген Головін, член національної збірної команди Денис Пантелеєв, а також переможці чемпіонатів Донецької області та міста Маріуполь.

На своїх сторінках у соцмережах Роман Захаров часто публікував відео з тренувань. Ділився успіхами своїх вихованців і щиро радів за них.

КЛЕНІН ВОЛОДИМИР
81 рік, тренер з боксу

30 березня 2022 року в заблокованому російськими військами Маріуполі у віці 81 рік відійшов у вічність заслужений тренер України з боксу Володимир Васильович Кленін.

Понад 40 років Володимир Кленін присвятив своїй улюбленій роботі – вихованню маріупольських боксерів, його по праву можна назвати одним із засновників місцевої школи боксу. Для багатьох хлопців він був другим батьком і прикладом по життю.

Тренувальний стиль Кленіна вирізнявся своєрідністю. У своїх вихованцях він тренував розумову спроможність обмірковування кожного удару.

Серед найвідоміших учнів Володимира Кленіна – чемпіон України та бронзовий призер Кубка світу Євген Зиков, чемпіон України та дворазовий чемпіон світу серед військовослужбовців Олег Кудінов, а також Володимир Дворцов, який згодом став тренером збірної СРСР (1990-1992) та тренував Олімпійську збірну України.

КУПИРЄВ ОЛЕКСІЙ
46 років, суддя з боксу

8 березня 2022 року в заблокованому Маріуполі загинув суддя з боксу Олексій Купирєв.

Олексій разом зі своєю родиною під час обстрілів російськими окупантами переховувалися в підвалі багатоповерхового будинку. Коли чоловік піднявся до себе в квартиру, аби взяти якісь речі, ворожий снаряд прилетів прямо у помешкання. Внаслідок цього Олексій загинув.

Олексій Купирєв був чемпіоном Європи з боксу серед молоді, суддею міжнародної категорії.

МАЛИНОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ
37 років, пауерліфтинг, тренер фітнес-клубу

Серед тисяч загиблих у Маріуполі, внаслідок російського вторгнення, опинився і пауерліфтер Василь Малиновський.

Він народився і жив у місті на узбережжі Азовського моря. На заочній формі навчався у Приазовському державному технічному університеті. Але життя його було тісно пов’язане зі спортом. Він активно займався пауерліфтингом, виступав на чемпіонатах України та Європи. Працював тренером у місцевих фітнес-клубах.

Після початку повномасштабного вторгнення, як і більшість сімей у заблокованому росіянами Маріуполі, разом з родиною Василь виживав, як міг. 27 березня 2022 року він разом з батьком готував їжу на подвір’ї будинку, що на Морському бульварі. У цей час окупанти відкрили мінометний вогонь. Від отриманих численних поранень 37-річний Василь Малиновський загинув. Його тато теж отримав ушкодження, але вижив. У Василя залишилися кохана дружина, 11-річна донька та батьки…

МИРГОРОДСЬКИЙ ЄВГЕН
52 роки, учитель фізичної культури, спортивний діяч

Унаслідок російського обстрілу Краматорська 9 лютого 2025 року загинув Євген Миргородський – спортивний активіст, вчитель фізичної культури, «Учитель року – 2023». Пряме влучання в будинок забрало його життя.

Він працював учителем фізичної культури у ЗОШ №23 та ЗОШ №11, надихав дітей до занять спортом, ведення здорового способу життя та постійного прагнення до саморозвитку. Захоплення Євгена єдиноборствами, зокрема дзюдо, самбо, рукопашним боєм і китайською гімнастикою, стали не лише частиною його особистого життя, а й засобом передачі цінностей своїм учням.

Євген Миргородський був ініціатором багатьох спортивних ініціатив у Краматорську. Він заснував Клуб «Любителів бігу» та започаткував програму Run Day – щотижневі пробіжки в парках міста, залучаючи до них як досвідчених спортсменів, так і початківців.

«Він був справжнім у всьому, чим жив і займався, володів безмежною любовʼю та відданістю спорту, своїй професії, завжди пишався не тільки власними успіхами, а й досягненнями своїх вихованців. Не покинув місто в період окупації 2014, продовжував працювати і допомагати рідному Краматорську під час повномасштабного вторгнення. Учитель, мудрий наставник, послідовник далекосхідних філософії та бойових мистецтв…», – згадують колеги з Краматорської школи №11.

ОБЕДІНСЬКИЙ ЄВГЕН
39 років, спортсмен з водного поло

17 березня 2022 року в блокадному Маріуполі загинув український спортсмен – колишній капітан збірної України з водного поло Євген Обедінський.

Його на балконі власної квартири розстріляли російські солдати. Про це повідомив його батько й тренер Олександр Обедінський.

Євген був майстром спорту з водного поло, неодноразовим чемпіоном України у складі команди «Іллічівець», капітаном національної збірної України.

До війни спортсмен боровся з недугою – пухлиною головного мозку.

Пізніше рашисти захопили в полон його 12-річну доньку Кіру. Дівчинку вивезли з Маріуполя до Донецька, де владу утримує терористична організація “ДНР”. Наразі дівчинка знаходиться у безпеці. Спочатку її повернули до Києва, де вона возз’єдналася зі своїм дідусем, а наразі родина мешкає в місті Ужгород.

ОНОШКО ОЛЕКСАНДР
40 років, тренер з морських багатоборств

У Маріуполі загинув майстер спорту України з велоспорту та майстер спорту України з морського багатоборства, дворазовий чемпіон України з веслування на ялах.

Останні роки свого життя, до блокади росіянами Маріуполя, Олександр працював в ДЮСШ «Меотида».

У березні 2022 року отримав поранення в ногу. Швидкі не їздили, і через втрату крові спортсмен загинув.

Дмитро Стєпнов, друг загиблого, розповів, що Олександр також тренував у клубі «Стимул», разом з загиблим спортсменом з пауерліфтингу Артуром Коновком.

«З Олександром був в одній команді декілька років. Він дуже крутий та розумний спортсмен. Багато витрачав часу на передачу своїх знань. Мабуть, основним його захопленням був велосипед. Останні роки часто брав участь у змаганнях, щоб підтягувати молоде покоління велогонщиків. Можу точно сказати, аби він залишився з нами, під його керівництвом зросло б іще не одне покоління гарних людей….», – зазначив Дмитро Стєпнов.

ПОПОВСЬКА ГАЛИНА
57 років, заступниця директора ДЮСШ

8 вересня під час обстрілу російських військ с. Зайцеве Донецької області загинула Галина Миколаївна Поповська – заступник директора Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 1 Бахмутської міської ради.

Життя Галини Миколаївни зупинилося на 58-му році. Разом із нею загинув її чоловік.

Галина Поповська 40 років віддала фізичній культурі та спорту – спочатку як спортсменка зі стрільби кульової, потім як тренер, суддя з легкої атлетики, заступник директора спортивної школи в Бахмуті. Під її керівництвом було виховано декілька поколінь спортсменів. Галина Миколаївна вирізнялася добротою й чуйністю, і величезний досвід її роботи та високий професіоналізм допомагали Бахмутській КДЮСШ перебувати на лідируючих позиціях в регіоні. Вона назавжди залишиться в серцях людей, які її знали.

РАДЧЕНКО СЕРГІЙ
41 рік, вчитель з фізичної культури

16 березня 2022 року, згідно інформації проєкту «Меморіал. Маріуполь», загинув Сергій Леонідович Радченко – вчитель з фізичної культури в міській школі № 63, майстер спорту зі стрибків у воду.

Сергію Радченку назавжди залишиться 41 рік, менше місяця він не дожив до свого 42-річчя. Відійшов у засвіти через агресію російської армії в Маріуполі – навесні 2022-го окупанти цілодобово атакували місто та житлові будинки, де ховалися люди.

Близькі Сергія згадують його як завжди активного, життєрадісного, з гарним характером. Він любив свою роботу і намагався дати дітям найкраще.

ТКАЧУК ВІКТОР
53 роки, тренер з футболу

9 квітня 2022 року внаслідок одного з численних обстрілів Маріуполя загинув 53-річний тренер з футболу Віктор Ткачук.

Він родом із Волині, більшу частину свого життя присвятив спорту. Рано почав займатися футболом. Грав у ФК «Стир». У 2000 році переїхав у Маріуполь, де розпочав тренерську роботу в ДЮСШ «Азовсталь». Любив своїх вихованців, вони з радістю приходили на тренування.

З початком російського повномасштабного вторгнення він зміг вивезти свою сім’ю в безпечне місце, але сам повернувся в Маріуполь. У той складний час Віктор багатьом допомагав, надав потребуючим їжу і воду. Один із випадків його жертовності – він під обстрілами проїхав пів міста на велосипеді, щоб дізнатися, чи все гаразд у близької людини одного з футболістів.

Коли Віктор гасив пожежу в одному з будинків, його вбив снайпер…

Вони наближали перемогу

СОСНЕНКО ДЕНИС
21 рік, спортсмен з таїландського боксу Муей Тай, волонтер

Він розшукував Янголів. 21-річний Денис Сосненко був наймолодшим волонтером Слов’янського загону гуманітарної місії «Чорний тюльпан». Допомагав шукати й повертати до своїх родин зниклих на передовій захисників України. Йому часто дякували за те, що зміг повернути тих, щодо кого вже не було надій на повернення.

Денис входив до складу збірної Донецької області з тайського боксу, був багаторазовим чемпіоном України.

Під час чергової місії – Денис загинув. 24 січня 2023 року, повертаючи з поля бою тіла українських воїнів, підірвався на міні у селі Долина Краматорського району.

Поховали Дениса 29 січня на кладовищі в Слов‘янську, на труні була біла каска та нагороди.

КОНОВКА АРТУР
41 рік, тренер з пауерліфтингу, фахівець із розмінування

Він працював тренером з пауерліфтингу в спортивному клубі, займався спортом та тренував в спортивному клубі «Стимул» у Маріуполі.

З 2021 року був фахівцем із розмінування в швейцарському фонді розмінуванні (FSD), який базується в Женеві

Цивільного сапера було вбито 14 березня о 14:40 внаслідок чергового обстрілу російськими ракетами його будинку. Йому був 41 рік.

Він хотів присвятити своє життя очищенню регіону від вибухонебезпечних предметів.

У Артура Коновка залишилася дружина та маленький син.

Загиблі Герої

АРТЕМЕНКО СТАНІСЛАВ
25 років, спортсмен з боксу

29 липня 2022 року в 25-річному віці загинув Станіслав Артеменко з міста Краматорськ, який професійно займався боксом.

Навчався спочатку у 10-й, а потім у 16-й школах Краматорська, після – у машинобудівному технікумі та в Донбаській державній машинобудівній академії.

У 2020 році Станіслав пішов служити до полку «Азов», у складі якого з лютого 2022-го обороняв Маріуполь від загарбників. Виконуючи розпорядження командування, разом із побратимами опинився в полоні.

Подальша його доля стала відома тільки після звільнення з полону бійців «Азова». За їхньою інформацією, Станіслава Артеменка було переведено до сумнозвісної колонії в Оленівці, у якій російські окупанти влаштували теракт, внаслідок якого загинуло багато українських військовополонених.

ГОРБЕНКО ДАНИЛО
23 роки, спортсмен з легкої атлетики

27 січня 2023 року – смертельне поранення отримав 23-річний кандидат у майстри спорту України з легкої атлетики Данило Горбенко.

Спортсмен спеціалізувався в стрибках у довжину, був багаторазовим призером та переможцем національних змагань серед юнаків і юніорів, призером міжнародної юніорської матчевої зустрічі. Данило – вихованець Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №1 Бахмутської міської ради, Донецького обласного спеціалізованого фахового коледжу спортивного профілю ім. С. Бубки, атлет змінного складу Школи вищої спортивної майстерності Донеччини.

Горбенко з 2021 року служив за контрактом у десантно-штурмових військах України, з перших днів повномасштабного російського вторгнення боронив рідну державу в складі 81-ї окремої аеромобільної бригади. Він – серед тих, хто звільняв Діброву, Ізюм, брав участь у боях за Кремінну.

ГОРБУНОВ ВЛАДИСЛАВ
22 роки, спортсмен з регбі

20 червня 2022 року, захищаючи рідну Донеччину від російських окупантів, у 22-річному віці загинув спортсмен з регбі Владислав Горбунов.

Він був членом збірної команди Донецької області з регбі, багаторазовим чемпіоном Донецької області та срібним призером чемпіонату України.

У 2021 році розпочав службу навідником танку в 56-тій окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді. Пішов з життя під час виконання бойового завдання у районі Великоновосілківської селищної громади.

Близькі та рідні згадують Владислава як завжди усміхнену, добру, відкриту, щиру особистість: «Він був надзвичайно життєрадісною людиною, добрим сином, другом та спортсменом».

Поховали Владислава Горбунова в Мирнограді.

ЗВОНИК ДАН
25 років, спортсмен з кіокушинкай карате

30 квітня 2022 року стало відомо про смерть 25-річного Дана Звоника – багаторазового чемпіона України з кіокушинкай карате, чемпіона Кубку світу з ХонКіокушин карате та чемпіона Кубку Європи (IKO Sosai).

Дан народився і виріс у Донецьку, у 2014 році разом із родиною переїхав до Києва.

Служив у батальйоні «Азов» в місті Маріуполь, незадовго до повномасштабного російського воєнного вторгнення звільнився. У грудні 2021 року захистив диплом викладача інформатики.

У лютому 2022 року разом із батьком вступив до лав територіальної оборони в Маріуполі.

Дан Звоник потрапив у російський полон на металургійному комбінаті «Азовсталь». Сталося це орієнтовно 19 чи 20 квітня. Саме 20 квітня російські пропагандисти виклали відео з полоненими українцями, серед яких був і Дан. Тоді окупанти на камеру обіцяли військовополоненим воїнам збереження життя. Проте вже за кілька днів загарбники вбили Дана Звоника. Фото мертвого тіла його матері надіслали невідомі з окупованого Донецька.

КОЛІСНИК ГЕННАДІЙ
47 років, спортивний туризм

28 грудня 2022 року в боях під Бахмутом на Донеччині загинув 43-річний Геннадій Колісник – керівник Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді, заступник голови відокремленого підрозділу Федерації спортивного туризму України «Донецька обласна федерація спортивного туризму».

Геннадій народився в місті Краматорськ Донецької області. У 2002 році здобув фах вчителя фізичної культури у Слов’янському державному педагогічному інституті. Займався гірським туризмом та був інструктором для дітей і юнаків, а також спортивним суддею першої категорії. У 2014 році очолив Донецький обласний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді. Займався відновленням діяльності центру, працював з молоддю та над їх патріотичним вихованням. Брав участь в організації Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») та розвитку пластового руху.

Після повномасштабного російського вторгнення чоловік пішов служити до лав Збройних Сил України та став на захист рідної Донеччини.

Поховали захисника в рідному Краматорську.

Сиротами залишилося троє дітей.

КОЛОКОЛОВ СЕРГІЙ
38 років, тренер з важкої атлетики

17 квітня 2022 року від поранення, отриманого під час виконання бойового завдання, загинув Сергій Колоколов – тренер-викладач комунального закладу «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з важкої атлетики», майстер спорту України. Йому було 38 років.

Сергій Колоколов займався з дітьми важкою атлетикою з 2018-го в місті Волноваха, куди переїхав з окупованого Донецька у 20214-му. Серед його вихованців – бронзова призерка чемпіонату України U20 Юлія Кисельова, переможець чемпіонату України U15 Артем Дяговець, бронзовий призер чемпіонату України U15 Павло Сохін.

З початком повномасштабної війни в 2022 році тренер пішов захищати свою землю від загарбників у складі 105 батальйону ТрО Волноваха. Він взяв до рук зброю під гаслом «Воля – це найбільша цінність!» заради світлого й мирного майбутнього Донеччини та України.

Сергій Колоколов був сповненим енергії наставником, справжнім товаришем, щасливим батьком...

Похований на Краснопільському кладовищі Дніпра.

КОПАНЬ ВАСИЛЬ
28 років, спортсмен з американського футболу

Підполковник Василь Копань на псевдо Незнайка загинув 8 вересня 2024 року в районі села Леонідівка Бахмутського району Донецької області. Військовий разом зі своїм побратимом виїхав на позиції й потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Захиснику було 28 років.

Василь народився у Маріуполі Донецької області. Закінчивши школу, вступив у Маріупольський електромеханічний фаховий коледж. Його хобі були спорт і американський футбол. Грав у маріупольській команді «Азовські дельфіни».

Одразу після закінчення навчального закладу в 2014-го приєднався до полку «Азов». На той момент Василю було 18 років. Брав участь у Широкинській операції, боях у Марʼїнці, обороні Світлодарської дуги. Починав піхотинцем, але постійно розвивався і покращував свої вміння, завжди казав, що прагне бути сильною бойовою одиницею у своєму підрозділі. Вже за пару років перейшов до розвідки. Це була його ціль.

За декілька днів до повномасштабного вторгнення Василь вивіз свою сімʼю з Маріуполя, а сам повернувся та став на захист рідного міста. Після загибелі попереднього командира взяв на себе командування групою спецпризначення «Азову». Пройшов важкі бої за Маріуполь, прорив на територію комбінату «Азовсталь». Під його командуванням проводилися рейди глибинної розвідки, диверсії в глибокому тилу ворога, а також складні спецоперації. 20 травня 2022 року за наказом Верховного Головнокомандувача разом із побратимами вийшов у полон.

21 вересня 2022-го відбувся обмін полоненими й Василь повернувся в Україну. Перебуваючи на реабілітації, брав активну участь у розбудові підрозділу. Офіційно повернувся у стрій у січні 2023 року. Став командиром роти розвідки 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Брав участь в контрнаступальних діях на Оріхівському напрямку, в оборонних та наступальних діях в Серебрянському лісництві.

За роки відданої служби Василь Копань був нагороджений багатьма відзнаками, серед яких орден «За мужність» ІІІ ступеня, орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та нагрудний знак «Срібний хрест».

З Василем попрощалися 13 вересня 2024 року в Київському крематорії.

У воїна залишилися дружина, син, батьки та сестра.

КУРАСОВ ВАСИЛЬ
52 роки, пожежно-прикладний спорт

8 серпня 2023-го, поблизу села Кліщіївка загинув 52-річний головний сержант Василь Курасов, позивний Боєць.

Василь народився в селі Завидо-Кудашеве Донецької області. Закінчив школу. Потім навчався в Донецькому училищі. У 1996-2016 роках працював у ДСНС України. Під час роботи захоплювалася пожежно-прикладним спортом. У 2016-2018 роках брав участь в АТО/ООС у складі 90-го окремого аеромобільного батальйону ДШВ ЗСУ. Воював на Донеччині (Докучаєвськ, Курдюмівка, Горлівка, Світлодарська дуга) та Луганщині (Щастя). Після демобілізації любив жити за містом – в селі на дачі, де розводив худобу. Дуже любив спорт, яким займався упродовж життя, щодня бігав та робив усілякі фізичні вправи.

З початком повномасштабної війни чоловік знову став на захист України від окупантів. Служив у 426-му окремому стрілецькому батальйоні ЗСУ. Був командиром відділення.

«Батько все життя займався спортом. Навіть у 52 роки його фізична форма була краще, ніж у молодшого покоління. Для нього ніколи не існувало слів «назад» або «відхід». Він завжди йшов у перших рядах, напевно, тому й загинув. Девіз по життю – «Терпіти, боєць», – розповів молодший син загиблого Ілля Курасов, який є вихованцем відділення боксу ДЮСШ міста Добропілля.

Поховали Василя Курасова в селі Завидо-Кудашеве на Донеччині.

МАКАРЕЦЬ ВЯЧЕСЛАВ
48 років, пауерліфтинг, поліатлон

19 квітня 2022 року на бойовій позиції «Шлакова гора» на металургійному комбінаті «Азовсталь» у Маріуполі загинув Вячеслав Макарець на псевдо Тімур – солдат окремого загону спеціального призначення «Азов».

Вячеслав народився 29 січня 1974 року в Донецьку. У 1997-му одружився з коханою Гульнарою. Тоді ж став викладачем на кафедрі фізичної та тактико-спеціальної підготовки курсантів у Донецькому державному університеті внутрішніх справ.

У серпні 2014 року, залишившись вірним присязі, за наказом керівництва МВС виїхав до Маріуполя. Там служив у складі Головного управління Національної поліції.

Чоловік регулярно із задоволенням займався спортом. Мав звання майстра спорту з пауерліфтингу. Був кандидатом у майстри спорту з поліатлону (біг, плавання, стрільба, підтягування). Постійно залучав до тренувань своїх учнів, курсантів, брав участь у змаганнях.

У травні 2021 року Вячеслав вийшов на пенсію у званні підполковника поліції та приєднався до полку «Азов». Не зміг залишитися осторонь на тлі загострення ситуації на фронті. Цей підрозділ вважав одним із найкращих. Дуже жалкував, що не долучився до «Азову» раніше. На військову службу пішов солдатом, обіймав посаду стрільця 2-го відділення комендантської роти.

Воїна посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

МАЛКОВ МАКСИМ
20 років, спортсмен з морських багатоборств

У травні 2022 року, тримаючи оборону Маріуполя від російських окупантів, загинув 20-річний спортсмен з морського багатоборства Максим Малков. Він долучився до захисту рідного міста одразу після початку повномасштабного вторгнення, не маючи при цьому досвіду строкової служби та військової підготовки.

Максим входив до складу збірної команди Донецької області, здобував медалі чемпіонатів України та міжнародних змагань. Напередодні війни мав отримати звання майстра спорту України, але не встиг.

Посмертно Максим Малков нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня від 24 травня 2022 року.

МАРЧЕНКО КИРИЛО
31 рік, футбол

29 березня 2022 року у Маріуполі загинув молодший сержант окремого загону спеціального призначення «Азов» Кирило Марченко (псевдо Прайд). Під час виконання бойового завдання з мінування дороги, щоб зупинити техніку ворога, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого авіаудару.

Народився в місті Сніжне Донецької області. У 2003 році разом із сім’єю переїхав до Маріуполя.

З самого дитинства любив футбол – у шкільні та студентські роки грав на позиції воротаря і брав участь у різноманітних змаганнях. Любов до цього виду спорту у 2008 році привела Кирила на фанатські трибуни. Разом з головною командою міста – «Маріуполь» – він об’їздив буквально усю країну. Підтримував клуб на домашніх та виїзних матчах. Тоді ж і отримав свій позивний «Прайд». Пізніше став одним із співзасновників навколофутбольного колективу «Юність».

Коли почалася російсько-українська війна 2014 року, хлопець вступив до лав батальйону «Азов». Кирило пройшов АТО/ООС. Брав участь у Павлопіль-Широкинській операції, відбивав ворога в районі Гранітного та Красногорівки, тримав оборону на Світлодарській дузі 2019 року. Під час повномасштабної війни продовжував воювати за Україну. Він був старшим кулеметником та нещадно нищив ворога, щиро чекаючи на перемогу.

Під час служби боєць був нагороджений відзнаками «Захиснику Маріуполя» (2015), «За участь в антитерористичній операції» (2016), «За відзнаку в службі» (2016), а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

НЕЦВІТ СТАНІСЛАВ
31 рік, спортивний туризм

6 вересня 2023 року загинув Солдат, радіотелефоніст-електрик десантно-штурмової роти Станіслав Нецвіт.

Народився та виріс у Слов’янську. Навчався у школі № 17, згодом перевівся до педагогічного ліцею. Після цього здобував освіту в Донбаському інституті техніки та менеджменту Міжнародного науково-технічного інституту імені академіка Юрія Бугая.

Займався керамічним бізнесом. Серйозно захоплювався спортивним туризмом. Мав розряд з цього виду спорту і категорію судді.

Був призваний на військову службу під час мобілізації у січні 2023 року. Загинув під час ворожого артилерійського обстрілу в районі села Вербове Пологівського району Запорізької області.

Похований на Північному кладовищі у Слов’янську.

ОРЬОЛ ВЛАДИСЛАВ
19 років, бокс

30 вересня 2023 року військовослужбовець Владислав Орьол, позивний Орьол, загинув під час виконання бойового завдання у селищі Білогорівка, що на Луганщині. Захиснику було 19 років.

Владислав народився в Краматорську Донецької області. Навчався у місцевій школі №11. У вільний час обожнював займатися спортом, зокрема боксом і футболом.

Через місяць після того, як Владиславові виповнилося 18, він підписав контракт із Збройними Силами України. Обіймав посаду старшого стрільця у 81-їй окремій аеромобільній бригаді. 8 квітня 2022 року під час російського обстрілу залізничного вокзалу в Краматорську допомагав територіальній обороні з евакуацією постраждалих. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».

Рідні, друзі та побратими згадують його щирою, чуйною, відвертою, справедливою, комунікабельною та працьовитою людиною.

Похований Владислав Юрійович у селищі Іванівка Краматорського району на Алеї слави.

У нього залишилися мама, брат і дідусь.

ПОПОВ МИХАЙЛО
23 роки, спортсмен з боротьби греко-римської

Старший сержант Михайло Попов, позивний «Брат», загинув 8 травня 2022 року в Маріуполі Донецької області. Коли перебував на території заводу «Азовсталь», російські окупанти скинули туди протибункерну бомбу.

Михайло Попов народився в селі Урзуф Донецької області. Після закінчення школи вступив до Маріупольського морського ліцею. Мріяв стати моряком. Але в 2017 році вирішив вступити до лав захисників. Став бійцем Окремого загону спеціального призначення «Азов», в/ч 3057. Обіймав посаду снайпера. Мріяв про сім’ю та дітей.

Із початком російського повномасштабного вторгнення на територію України Михайло мужньо тримав оборону Маріуполя. Побратими згадують, що Михайло Попов був вмілим і старанним бійцем, особливо проявив себе в снайперській справі, вміло і професійно знищував ворога.

Посмертно український захисник нагороджений орденом «За мужність» II ступеня.

САФРОНОВ МИХАЙЛО
27 років, тренер з шахів, учасник бігового клубу

Після важкого поранення повернувся на передову під Бахмут, де прийняв свій останній бій. У січні 2023 року від рук російських окупантів загинув шахіст Михайло Сафронов.

Народився він 21 листопада 1995 року у Краматорську. Навчався у місцевій школі №16, закінчив Донбаську державну машинобудівну академію за напрямом “Підйомно-транспортні машини”. Паралельно Михайло займався шахами, був кандидатом у майстри спорту, навчав дітей та організовував змагання. Окрім цього захоплювався бігом та понад 10 років грав у футбол. У нього було багато мрій, він вступив на магістратуру, але здійсненню планів завадила війна…

Після початку повномасштабного вторгнення Михайло волонтерив, а потім доєднався до лав армії. Він служив у складі 93 ОМБр ЗСУ «Холодний Яр». Та вже 30 серпня 2022 року він іронічно написав на своїй сторінці у Фейсбуці: “Головне вдало розпочати” і додав фото з лікарняного ліжка. У дописі він розповів, що після півторамісячної підготовки потрапив на передову під Бахмут. І вже на перший чи другий день там отримав важке поранення. Він переніс далеко не одну операцію, чимало часу провів у лікарні. Через три з половиною місяці він вперше після поранення приїхав додому у Краматорськ і одразу сів на велосипед, аби об’їхати рідні місця. Поступово повернувся і до улюбленого бігу, навіть влаштував онлайн-забіг “Краматорська миля”, до якої доєдналися учасники з різних регіонів України, а також з Німеччини, Польщі та Чехії. У грудні організував шаховий турнір “Грудневі скачки”.

Увесь цей час Михайло проходив медкомісії, щоб йому дозволили повернутися на фронт. І вже у січні 2023 року він знову був під Бахмутом. Але полишати організацію турнірів не хотів. Перебуваючи в армії, він допомагав з проведенням благодійного забігу “Світло в твоєму серці”, на підтримку літніх людей, дітей та пухнастих, які залишились в містечках та селах в прифронтовій зоні. Початок заходу запланували на 24 січня, але за день до цього, 23 січня 2023 року, Михайла не стало. Він загинув у бою під Бахмутом, отримавши осколкове поранення у скроню…

У пам’ять про Героя відтепер щороку проводять забіг «Миля Сафронова».

СИДОРЕНКО АНДРІЙ
41 рік, армспорт і гирьовий спорт

15 квітня 2022 року при обороні заводу «Азовсталь» у місті Маріуполь загинув Андрій Сидоренко («Сидор») – старший лейтенант, старший офіцер групи бойової та спеціальної підготовки окремого загону спеціального призначення «Азов».

Народився 16 травня 1980 року в багатодітній родині. Дитинство та юність Андрій провів у місті Фастів Київської області. З початком військової служби рідним краєм для Андрія стала Донеччина.

Останні 8 років чоловік мешкав в м. Маріуполі, дуже полюбив прекрасне місто на березі моря. Тут знайшов кохання та у 2020 році утворив сім’ю, одружившись з донькою побратима. Брав активну участь у спортивних змаганнях. У жовтні 2021 року посів 3-тє місце на обласних змаганнях з гирьового та армспорту серед військових у м. Краматорську.

До лав ОЗСП «Азов» долучився 17 червня 2014 року. Службу в спецпідрозділі не переривав. Займав посаду начальника групи з бойової спеціальної підготовки. Перебував на обороні Маріуполя. Був учасником Широкинської операції, де очолював взвод розвідки. Його група на той час складалася з молодих хлопців 18-22 років, для яких Андрій був авторитетом як старший брат. Крім цього виконував бойові розпорядження з контрдиверсійної та контрснайперської боротьби у населених пунктах в зоні АТО: Павлопіль, Водяне, Мар’янка, Гранітне та інших, брав участь у боях на Світлодарській дузі.

Під час військової служби був нагороджений орденом «За мужність» III ступеню, вогнепальною зброєю, наручним годинником. Указом Президента України від 5 травня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеню.

СІРОБАБА АНДРІЙ
23 роки, дзюдо

29 жовтня 2025 року при виконанні бойового завдання поблизу села Греківка Луганської області героїчно загинув Андрій Сіробаба – вірний син України, мужній воїн, людина з великим серцем. Йому назавжди буде 23 роки.

Андрій народився 13 жовтня 2002 року в місті Слов’янськ. Виріс у Донецькій області, де з юних років проявляв силу духу, наполегливість і любов до спорту. Був учнем відділення дзюдо Обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи, з 2017 по 2020 роки навчався у ДВУОР ІМ.С.БУБКИ (нині комунальний заклад «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С. Бубки»). Згодом продовжив навчання у Донбаському державному педагогічному університеті – завершив бакалаврат і вступив до магістратури. Мав звання кандидата у майстри спорту України з дзюдо, здобував численні нагороди на обласних та всеукраїнських змаганнях.

Після початку повномасштабного вторгнення Андрій разом із родиною евакуювався на Полтавщину, де познайомився з Анастасією, також переселенкою з Донеччини. Пара планувала весілля і вже мала обручки, але втрутилася війна…

У червні 2025 року Андрій добровільно вступив до лав Збройних сил України. Служив кулеметником у складі Третьої окремої штурмової бригади, виконував бойові завдання на передовій. Життя мужнього захисника обірвалося внаслідок скиду ворожого дрона. За два дні до загибелі Андрій отримав поранення, однак залишився на позиції.

Справжній син України Андрій Сіробаба знайшов свій вічний спочинок на Меморіалі пам’яті у Полтаві.

СУПРУНОВ ОЛЕКСАНДР
38 років, спортсмен з кікбоксингу WTKA

Навесні 2022 року, тримаючи оборону Маріуполя від російських окупантів, загинув спортсмен з кікбоксингу WTKA Олександр Супрунов, багаторазовий чемпіон всеукраїнських та міжнародних стартів.

Він був бійцем ЦСО «Альфа» СБУ в Донецької області. Мав звання майора. Учасник бойових дій на території маріупольського металургійного комбінату «Азовсталь», де українські військові героїчно стримували переважаючі сили ворога. Спочатку Олександра вважали зниклим безвісти після чергового бомбардування, пізніше підтвердилася його загибель.

Супрунов нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

ТЕМІР ФЕДІР
29 років, легка атлетика, кросфіт, плавання, веслування, стрільба

6 березня 2022 року на війні, розв’язаній російськими окупантами, загинув 29-річний Федір Темір із Маріуполя, який активно займався кросфітом, бігом, плаванням, веслуванням, стрільбою.

Він з раннього дитинства захоплювався спортом, брав участь у різноманітних турнірах. Чоловік не бачив свого життя без спорту, саме тому у 2021 році закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України і здобув кваліфікацію магістра фізичної культури і спорту.

З 2012 року пов’язав своє життя з Державною прикордонною службою України, служив у Маріуполі в 1-му прикордонному загоні Східного регіонального управління ДПСУ. На початок повномасштабного вторгнення Федір був досвідченим офіцером. Був лейтенантом прикордонної комендатури швидкого реагування “Новотроїцьке” 1-го (Донецького) прикордонного загону Державної прикордонної служби України. За час військової служби отримав наступні нагороди: відзнака Президента України “За участь в антитерористичній операції”, відзнака “Учасник АТО Донецький прикордонний загін”, нагрудний знак “Відмінний прикордонник”, відзнака Командувача об’єднаних сил “Козацький Хрест” ІІІ ступеню.

Будучи військовослужбовцем, продовжував змагатися в марафонах, турнірах з кросфіту, плавання, веслування, долучився до стартів «Race Nation» та I регіонального чемпіонату з функціонального багатоборства серед підрозділів ЗСУ.

Віддав своє життя за Україну в боях поблизу Волновахи.

Указом президента України від 19 червня 2023 року посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. За проявлений героїзм, незламність та холоднокровність у прийнятті рішень посмертно Теміру присвоєно військове звання «старший лейтенант».

ХОХЛЕНКОВ БОГДАН
29 років, водне поло

28 березня 2022 року в лікарні міста Дніпро помер від важких поранень, отриманих під час оборони міста Маріуполь, Богдан Хохленков (на псевдо Пентагон) – старший сержант, інструктор (розвідник-водолаз) 1-го відділення розвідки взводу розвідки спецпризначення 2-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов».

Богдан Хохленков народився та виріс у м. Маріуполі. З дитинства захопився водним поло, згодом вступив до основної команди «Іллічівця», мав чимало медалей та нагород за змагання. Здобув звання кандидата у майстри спорту. Невдовзі знайшов ще одне спортивне захоплення – футбол, та долучився до маріупольського фанатського руху.

З початком бойових дій у 2014 році Богдан дізнався про батальйон «Азов». З того часу його серце заполонила мрія доєднатися до відважних захисників, які завзято боронять Україну. У 2015 році, коли бійці «Азову» звільняли с. Широкине, Богдан з друзями займалися волонтерством, збирали продукти, одяг та передавали захисникам. А у грудні 2015-го, після проходження курсу молодого бійця, Богдан вже й сам офіційно став воїном полку «Азов». Спочатку Богдан служив артилеристом. Проте здібний хлопець завжди прагнув розвиватися, тому перевівся до взводу розвідки 2-го батальйону полку, мав посаду інструктора, водолаза-розвідника, став командиром відділення. Завдяки таланту до плавання, Богдан навчав цієї майстерності усіх бійців свого підрозділу. У 2019 році разом з побратимами провів 9 місяців у боях на Світлодарській дузі. Того ж року одружився з коханою дівчиною, а за 25 днів до повномасштабної війни у Богдана та Маріанни народилась донечка Афіна.

24 лютого 2022 року Богдан Хохленков знаходився на оборонних позиціях у рідному Маріуполі, без страху виконував всі бойові завдання, завжди був старшим групи. В перший же день війни він подбав про безпеку власної родини – відправив дружину з новонародженої донечкою подалі від оточеного міста.

22 березня 2022 року Богдан очолював групу у кількості 6 чоловік на небезпечній ділянці при обороні міста. Богдан вирішив самостійно висунутися у напрямку противника і придушити сили ворога. Це допомогло нашим бійцям зайняти вигідні позиції, але Богдан отримав важкі поранення. Захисника евакуювали з комбінату «Азовсталь»гвинтокрилом, доставили до шпиталю у м. Дніпро. Проте поранення виявилися занадто важкими, і 28 березня 2022 року обірвалося життя Богдана Хохленкова. 31 березня був похований на кладовищі у м. Дніпрі. 8 квітня йому виповнилося б 30 років.

Був нагороджений Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016), нагрудним знаком «За доблесну службу» (2019), Почесним нагрудним знаком Начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, Відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» III ступеня (2019), орденом «За мужність» ІIІ ступеня (25.03.2022) та ін. Указом Президента України від 17 квітня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня.

ЧЕЧИНОВ ІГОР
52 роки, тренер і суддя з рукопашного бою, боротьби самбо

28 жовтня 2022 року в боях під Сватовим загинув тренер та суддя з рукопашного бою та боротьби самбо зі Слов’янська Ігор Чечинов. Він служив у батальйоні територіальної оборони.

Герой став на захист України 25 лютого – на другий день повномасштабного російського вторгнення.

Ігор Чечинов був президентом обласної федерації рукопашного бою, , тренером-викладачем Обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи, суддею національної категорії з боротьби самбо і рукопашного бою.

президент громадської організації «Донецька обласна федерація рукопашного бою «Донбас», керівником спортивного клубу рукопашного бою «Беркут», старшим тренером Донецької області з рукопашного бою, тренером-викладачем Обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи громадської організації «Донецька територіальна організація Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос», суддею національної категорії з боротьби самбо і рукопашного бою.

ШИНКАРЕНКО КАТЕРИНА
30 років, велоактивістка

22 лютого 2024 року загинула Катерина Шинкаренко з Краматорська. До повномасштабної війни вона займалася велоспортом та багато подорожувала Україною. Брала участь у велопробігах на Донеччині, об’їздила десятки міст та сіл. Була відома у Краматорську як активістка велосипедного руху. Мріяла проїхати дистанцію Париж — Брест — Париж на велосипеді.

У 2022 році через постійні обстріли її родина переїхала в Острог до знайомих.

Служила в ЗСУ, де була снайперкою. Загинула 22.02.2024, при відбитті прориву ворога, при відході наших військ з Авдіївки. Ласточкине-Сіверне. Спочатку тіло перебувало далеко в тилу ворога, і лише у квітні змогли його вивезти та впізнати. Про смерть снайперки рідним повідомили 10 квітня.

16 квітня на Майдані Свободи відбулося прощання з Катериною. У Свято-Миколаївській церкві Острога пройшла заупокійна служба. Поховали Катерину на Алеї Героїв в Острозі.

У Катерини Шинкаренко залишився чоловік та син Денис.

Шинкаренко Катерина, позивний Віскі, Катруся, снайпер роти снайперів 53 ОМБР, нагороджена орденом “За мужність” ІІІ ступеня, відзнакою Генерального штабу “Золотий хрест” та відзнакою Міністерства оборони України “Хрест доблесті”.

ЮР’ЄВ ДМИТРО
31 рік, тайський бокс

11 березня 2022 року під час виконання бойового завдання в місті Маріуполь загинув головний корабельний старшина Дмитро Юр’єв на псевдо Таєць. Захиснику назавжди залишиться 31 рік.

Дмитро народився і жив у Маріуполі. Закінчив місцевий професійний металургійний ліцей. Професійно займався тайським боксом. Мріяв відкрити власний спортивний клуб і тренувати дітей. У 2018 році став чемпіоном світу у своїй вазі. Цього ж року пішов служити морським прикордонником. Планував у майбутньому опанувати водолазний фах.

«Після початку повномасштабного вторгнення, 2 березня 2022 року, Діма перевіз мене з дітьми в квартиру його колеги. Сам повернувся на службу. Востаннє з ним говорили 8 березня, на день його народження. І то не більше 5 хвилин, у місті не було зв’язку. Через тиждень я з дітьми виїхала з Маріуполя… У житті він був ідеальним братом, чоловіком і батьком. У 20 років став опікуном для своєї 10-річної сестри Саші, бо померла їхня мама. Мотивував наших дітей займатися спортом», – розповіла дружина Тетяна Юр’єва.

6 грудня в Києві відбулася кремація. Поховали воїна на Білогородському кладовищі.