Посилання

 
Міністерство молоді та спорту України
 
Донецька обласна державна адміністрація
 

Донецька обласна рада

 

Національний олімпійський комітет України

 
 

 
 
 
 
 
 
ХК "Донбас"






Олімпійські види спорту

Аджи Рустам

Народився 3 березня 1973 року в Маріуполі.

Заслужений майстер спорту з греко-римської боротьби. Призер чемпіонатів світу та Європи. Перший чемпіон світу з греко-римської боротьби в історії незалежної України.

Спортом почав займатися з дев’яти років. Особисті тренери – Микола Пустовалов, Геннадій Узун.

Закінчив Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту.

У 1993 р. був включений до збірної України. Чемпіон світу в 1995 р., бронзовий призер чемпіонату світу в 2001 р., бронзовий призер чемпіонату Європи в 1997 р., володар Кубка європейських чемпіонів у 1994 р., чемпіон СРСР 1990, 1991, 1992 рр. Учасник Олімпійських ігор 1996 і 2000 рр.

З 2005 по 2010 рр. очолював молодіжну збірну України. За цей час під його керівництвом було завойовано 25 медалей, у тому числі золоті медалі чемпіонату світу у Ігоря Діденка та чемпіонату Європи у Дениса Задачина (вихованець клубу «Азовмаш»). Вихованець СК «Азовмаш» Олександр Шишман – призер чемпіонату Європи та чемпіонату світу. Працював старшим тренером клубу греко-римської боротьби «Азовмаш».

 

Аксьонов Віктор Вікторович

Народився в 1937 році в Торезі.

У 1958 р. закінчив Донецький технікум фізичної культури.

Заслужений тренер України, тренер-викладач вищої кваліфікаційної тренерської категорії, працював тренером-викладачем Білозерського відділення Обласної СДЮСШОР з важкої атлетики. Мав великий досвід тренерсько-викладацької роботи – майже 40 років він готував олімпійський резерв.

За роки своєї плідної тренерської діяльності він підготував чотирьох майстрів спорту міжнародного класу, у тому числі срібного призера XXII Олімпійських ігор в Москві Олександра Первія, рекордсмена СРСР, срібного призера чемпіонату СРСР Сергія Мартиненка, чемпіона України Володимира Жогу, багатьох майстрів спорту, чемпіонів і призерів молодіжних та юнацьких першостей України.

В олімпійському циклі 2008-2012 рр. ним підготовлений член Національної олімпійської збірної команди України, учасник XXХ літніх Олімпійських ігор 2012 р. в Лондоні, важкоатлет Костянтин Пілієв, який зайняв 12 місце.

Рішенням Білозерської міської ради в 2013 р. йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Білозерського».

Помер 3 червня 2016 року.

 

Береснєва Ольга Олександрівна

Народилася 12 жовтня 1985 року. Майстер спорту міжнародного класу з плавання (відкрита вода).

Спортивну кар’єру почала в ДЮСШ «СК Іллічівець» м. Маріуполя у 1992 році. Першим тренером був Олександр Віталійович Конжуков. Закінчила Донецьке вище училище олімпійського резерву ім. С.Бубки. Навчалася в Донецькому державному інституті здоров’я, фізичного виховання та спорту Національного університету фізичного виховання та спорту України.

Зарахована до складу донецької школи вищої спортивної майстерності в 2004 році. Її тренером був Олександр Береснєв. Норматив майстра спорту міжнародного класу виконала у 2004 році. Дворазова срібна та бронзова призерка чемпіонатів Європи з плавання серед юніорів. Багаторазова чемпіонка та рекордсменка України на дистанціях 400 м, 800 м, 1500 м вільним стилем. Учасниця Олімпійських ігор 2000 р. (Сідней), 2004 р. (Афіни). Чемпіонка Європи з плавання на відкритій воді у 2010 р. (Будапешт) на дистанції 25 км.

Фіналістка Кубка світу (2010 р., V місце (10 км) та учасниця чемпіонату світу 2011 р. (м. Шанхай, Китай) – IV місце (25 км).

На ХХХ Олімпійських іграх 2012 р. (Лондон) посіла 7 місце з плавання на відкритій воді на дистанції 10 км. Також у 2012 році посіла 4 місце на Кубку світу з відкритої води.

 

Білоконь Ігор Дмитрович

Народився 24 травня 1968 року.

Закінчив Дніпропетровський державний інститут фізичної культури та спорту.

Працював тренером-викладачем з вільної боротьби в обласній комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі.

Звання «Заслужений тренер України» присвоєно 27 грудня 2010 року.

Підготував 9 майстрів спорту України. Серед них – Аліна Махиня, яка є чемпіонкою світу та Європи, неодноразовою призеркою чемпіонатів та кубків України.

 

Білязе Олександр Олексійович

Заслужений тренер України, СРСР з легкої атлетики, заслужений працівник культури України.

Народився 14 січня 1927 р. у селі Малоігнатівка Волноваського району Донецької області.

Розпочав свою трудову діяльність в 1945 р. вчителем фізичної культури в середній школі. У 1950 р. закінчив Ворошиловградський технікум фізичної культури і спорту та пішов працювати тренером з легкої атлетики в дитячо-юнацьку спортивну школу відділу освіти України. За високий професіоналізм у тренерській роботі став провідним вихователем юних атлетів у збірні команди УРСР та СРСР.

У 1956 р. Білязе запропонували працювати старшим тренером з легкої атлетики і тренером збірної команди області в товаристві «Шахтар». За період його трудової діяльності на посаді тренера ним було підготовлено низку провідних легкоатлетів, 32 з яких стали майстрами спорту. Більш 30 разів його вихованці ставали чемпіонами і призерами УРСР і СРСР. За високі показники в роботі, вагомий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в Донбасі в 1965 р. йому було присвоєно звання «Заслужений тренер УРСР», а в 1971 р. Білязе був нагороджений орденом «Трудового Червоного прапора» і медаллю «За трудову доблесть».

З 1974 р. Олександр Олексійович був призначений на посаду заступника голови комітету з фізичної культури і спорту Донецької області, де координував розвиток олімпійських видів спорту і підготовку спортсменів високого рівня. На займаній посаді Білязе проявив високі професійні здібності: у цей час Донецька область, вперше за всі роки, вийшла на рівень провідних областей України і стала бронзовим призером Спартакіади Народів СРСР. У 1977 р. він був запрошений на посаду державного тренера з легкої атлетики. За особистий вагомий внесок у підготовку спортсменів до участі в ХХІІ Олімпійських Іграх у 1981 р. Білязе було присвоєно звання «Заслужений тренер СРСР» та почесне звання «Заслужений працівник культури УРСР».

З 1991 р. Білязе вийшов на пенсію і з того моменту до 1 січня 2002 р. працював віце-президентом Спортивного клубу Сергія Бубки. Не без його безпосередньої участі при клубі була створена спортивна дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з легкої атлетики – одна з найкращих шкіл в Україні.

Білязе – спортивний директор міжнародного турніру найсильніших у світі спортсменів зі стрибків з жердиною «Зірки жердини» у м. Донецьку. Олександр Олексійович безпосередньо займався організацією та проведенням цих популярних в усьому світі змагань, які не мають собі аналогів.

63 роки свого життя Олександр Олексійович присвятив спорту та олімпійському руху нашої країни, і тепер він продовжує активно займатися спортивною діяльністю.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (Указ Президента України № 417/2012 від 27 червня 2012 року), медалями. У 2007 році був нагороджений почесною відзнакою НОК України.

 

Блошенко Артем Олексійович

Народився в м. Донецьку 1 лютого 1985 року. Майстер спорту міжнародного класу з дзюдо (вагова категорія 100 кг).

Почав спортивну кар’єру в СДЮШОР з видів боротьби м. Донецька.

Перший тренер, а також особистий тренер – ЗТУ Петро Олексійович Кудрявцев. Освіта вища: Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту.

До постійного складу відділення дзюдо Донецької ШВСМ був зарахований з 2 січня 2003 року.

Багаторазовий переможець і призер Кубків та чемпіонатів України, учасник етапів Кубків світу з дзюдо.

У 2004 р. Артем Блошенко став срібним призером чемпіонату Європи серед молоді. У 2006 р. виборов срібну нагороду на етапі Кубку світу (Білорусія). У 2007 р. став чемпіоном Європи серед молоді (Австрія) та бронзовим призером Кубку світу (Бельгія). У 2008 р. зайняв 5 місце на етапі Кубку світу (Азербайджан). У 2009 р. став бронзовим призером етапу Кубку світу (Монголія). У 2010 р. зайняв 5 місце на чемпіонаті Європи (Австрія) та 5 місце на етапі Кубку світу (Італія). У 2011 р. виборов І командне місце на чемпіонаті Європи (Туреччина); став дворазовим бронзовим призером на етапах Кубку світу (Грузія та Естонія).

На ХХХ Олімпійських іграх в м. Лондон (Великобританія) 2012 р. посів 9 місце.

Переможець Кубку Європи 2013 р. (Естонія), бронзовий призер міжнародного турніру «Гран-Прі» (Корея) 2013 р., бронзовий призер Континентального кубку (Іспанія) 2014 р., переможець міжнародного турніру «Гран-Прі» (Грузія) 2014 р., бронзовий призер міжнародного турніру Grand Slam (Японія) 2014 р., переможець Континентального кубку (Румунія) 2015 р., бронзовий призер міжнародного турніру серії Гран-Прі (Угорщина) 2015 р., переможець Гран-Прі Гавана 2016 р. (Куба).

На ХХХI Олімпійських іграх в м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія) 2016 р. посів 5 місце.

 

Бойко Анатолій Григорович

Народився 9 квітня 1947 року в м. Луганську. Заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури та спорту України.

Працює тренером-викладачем з легкої атлетики з 1968 р., а в Донецькій школі вищої спортивної майстерності – з 1 жовтня 2006 р. і до теперішнього часу.

Звання майстра спорту СРСР з легкої атлетики здобув у 1967 р. Рекордсмен України з потрійного стрибка (1972 р.). З 1979 р. працює тренером-викладачем СДЮСШОР з легкої атлетики Донецької облради ВДСТ «Трудові резерви». У цей період підготував двох майстрів спорту: Світлану Кравцову (стрибок у довжину) і Олександра Савенка (стрибок у довжину). З 1990 р. працював у Донецькому державному інституті здоров’я, фізичного виховання і спорту. У 2006 р. йому присвоєно вчене звання доцента кафедри спортивно-педагогічних дисциплін. За цей час підготував майстрів спорту України та майстрів спорту України міжнародного класу: Ольга Бойко, Христина Нейжпапа, Ольга Саладуха.

Головні спортивні успіхи Анатолія Григоровича пов’язані з виступами на змаганнях Ольги Саладухи – чемпіонки світу та Європи, бронзової призерки ХХХ Літніх Олімпійських ігор у м. Лондоні.

 

Борисік Ігор Вікторович

Народився 2 червня 1984 року в с. Язвинці Лунінецького району Брестської області (Білорусь). Заслужений майстер спорту України з плавання (200 м, 100 м брасом). Почав спортивну кар’єру в ДЮСШ «Динамо» м. Сімферополь. Перший тренер – Логвінева Алла Миколаївна. Особистий тренер – Сівак Іван Григорович.

Освіта: Харківська державна юридична академія ім. Я. Мудрого.

До постійного складу відділення плавання Донецької ШВСМ зарахований з 28 березня 2008 року.

Чемпіон світу (2008 р. Великобританія) на дистанції 100 м брасом, дворазовий чемпіон Європи (2007 р., Угорщина; 2008 р., Хорватія) – 100 м брасом. Переможець Всесвітньої Універсіади (2009, Сербія) – 100 м і 200 м брасом. Міжнародний турнір (2012 р., Люксембург): 1 місце – 100 м брасом та 2 місце – 200 м брасом.

XXIX Олімпійські ігри (2008 р., Пекін): 7 місце – 100 м брасом та 14 місце – 200 м брасом. Чемпіон України 2008 року на дистанціях 100 м, 200 м, 50 м брасом.

Учасник XXX Олімпійських Ігор у Лондоні (22 місце).

На Чемпіонаті Європи в 2012 році в м. Шартр (Франція) на дистанції 200 м брасом завоював срібну медаль.

 

Борота Віктор Степанович

Народився 1 серпня 1936 року в селі Староігнатівка Тельмановського району Донецької області.

Майстер спорту СРСР. Заслужений тренер СРСР та УРСР. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Член спілки письменників СРСР та України.

Віктор Степанович почав працювати тренером у рідному селі Старогнатівка, де самотужки створив секцію – сільську школу боротьби, яка виховала чемпіонів країни та світу. Найтитулованіший вихованець Віктора Бороти – Ілля Мате, олімпійський чемпіон, дворазовий чемпіон світу та Європи.

Закінчив факультет фізичного виховання Кримського педагогічного інституту.

Борота В.С. – письменник та поет, автор роману «Сходження на Олімп», збірнику віршів та прози про спорт «У полоні цикад» та багато інших.

Віктору Степановичу призначена державна стипендія Президента України як видатному діячу фізичної культури і спорту (2006 р.).

 

Бубка Сергій Назарович

Сергій Назарович Бубка (4 грудня 1963 р., Луганськ, СРСР) – радянський і український спортсмен-легкоатлет зі стрибків з жердиною, перша в світі людина, яка стрибнула вище шести метрів.

Заслужений майстер спорту СРСР (1983). Чемпіон Олімпійських ігор 1988, світу (1983, 1987, 1991, 1993, 1995, 1997), Європи (1986), СРСР (1984, 1985). Переможець Кубків світу та Європи (1985) у стрибках з жердиною. Срібний призер міжнародних змагань «Дружба - 84».

Навчався в школі № 13 в Луганську. У 11 років вступив в ДЮСШ «Динамо» у Ворошиловграді.

Закінчив Київський інститут фізичної культури, кандидат педагогічних наук.

Тренувався під керівництвом відомого тренера Віталія Афанасійовича Петрова, який робив наголос на гармонійному розвитку в своєму вихованцеві сили, швидкості, техніки. На першому в історії легкої атлетики чемпіонаті світу (Гельсінкі, 1983 р.) 19-річний Сергій був удостоєний першої золотої медалі. У 1984 р. встановив свій перший рекорд світу на змаганнях в Братиславі, взявши висоту 5 м 85 см.

Усього в 1984-1994 рр. Бубка встановив 35 світових рекордів (у тому числі 18 на змаганнях у критих приміщеннях). Його п'ятий рекорд (13 липня 1985 р. в Парижі) став історичним - Бубка першим подолав висоту 6 м. Вищі досягнення: 6 м 15 см у залі (Донецьк, 1993 р.) і 6 м 14 см на відкритому стадіоні (Сестрієре, 1994 р.) – останнє залишається неперевершеними і досі.

Бубка – єдиний легкоатлет, який переміг на шести чемпіонатах світу (1983-1997 рр.). У віці 37 років Бубка взяв участь у Олімпійських іграх в Сіднеї (2000). Президент Міжнародного олімпійського комітету маркіз Хуан Антоніо Самаранч назвав його найвидатнішим спортсменом сучасності.

У 1990-х роках жив у Монте-Карло. Президент і засновник «Клубу Сергія Бубки» в Донецьку (1990), який проводить традиційні міжнародні змагання «Зірки жердини». 23 червня 2005 р. став президентом Національного олімпійського комітету (НОК) України. Член МОК з 1999 р., член виконкому МОК з 2000 р.

 

Грабовський Дмитро Ігоревич

Майстер спорту міжнародного класу з велосипедного спорту (трек, шосе).

Народився 30 вересня 1985 року в Донецьку.

Виступав у програмах: командна гонка переслідування на 3 км, індивідуальна гонка переслідування на час на 20 км, 25 км, групова гонка на 120 км.

Посів перше місце на чемпіонаті Європи з велоспорту (трек) серед юніорів (Австрія, 2002 р.), перше місце на чемпіонаті Європи з велоспорту (трек) серед чоловіків до 23 років (Афіни, 2004 р.), перше місце на чемпіонаті Європи з велоспорту (шосе) – Москва, 2005 р., перше місце на чемпіонаті світу з велоспорту (шосе) серед чоловіків до 23 років (2005 р.), друге місце в гонці на час на 25 км у Іспанії.

Тренер – Заслужений тренер України Сергій Михайлович Степаненко.

Помер від серцевого приступу у 31-річному віці 23 січня 2017 р.

 

Засипко Владислав Петрович

Донецький боксер, чемпіон СРСР 1974 і 1975р., бронзовий призер чемпіонату світу 1974 р., дворазовий чемпіон Європи (1973, 1975), заслужений майстер спорту СРСР (1975).

Народився 22 січня 1953 року в Донецьку. Боксом почав займатися в 1965 р. у тренера Н.Верзілова, з 1971 р. – у тренерів А.Чмутова і В.Бухмана.

У 1970 р. після закінчення середньої школи брав участь у першості СРСР серед юнаків. Потім вступив на навчання до Донецького інституту радянської торгівлі.

Владислав Петрович Засипко – перший серед донецьких спортсменів, який став заслуженим майстром спорту СРСР (1975 р.). Він – дворазовий переможець молодіжної першості країни, бронзовий призер чемпіонату Європи серед юніорів в Бухаресті 1972 р., чемпіон Європи 1973 р. (Югославія) у першій найлегшій вазі і 1975 р. (Польща) – у найлегшій вазі серед дорослих, чемпіон СРСР 1974 і 1975 рр., бронзовий призер I чемпіонату світу в Гавані 1974 р.

Провів на рингу 140 боїв, здобув 135 перемог. З 28 міжнародних зустрічей виграв 25.

Рухливий, добре відчуваючий дистанцію боксер. Перебуваючи в зоні ударів, точно користувався ухилами і нирками. Найбільш успішно використовував контратакуючі дії.

 

Зюськова Ніна Анатоліївна

Заслужений майстер спорту СРСР, Заслужений тренер України з легкої атлетики. Олімпійська чемпіонка (XXII Олімпійські ігри в Москві, 1980 р.) у естафеті 4x400 м, Чемпіонка СРСР, призерка Кубка Світу.

Народилася 3 травня 1952 р. у селі Зажиточне Тельмановського району Донецької області.

Легкою атлетикою почала займатися в 16 років, коли поступила на навчання в професійно-технічне училище м. Маріуполя. Там її здатності помітив викладач фізичного виховання В.І.Лопатинець, який і став її першим тренером.

Уже на перших змаганнях Ніна показує відмінні результати і Лопатинець рекомендує її для вступу у Донецький технікум фізичної культури і спорту профтехосвіти, де Ніна отримує спеціальність викладача фізичного виховання і продовжує своє спортивне вдосконалення в групі тренера А.І.Сірого.

У 1970 р. Зюськова виконує норматив майстра спорту СРСР, виступаючи в багатоборстві та стрибках у висоту.

У 1971 р. Ніна пробує свої сили в бігу на 400 м і відразу ж потрапляє до збірної команди СРСР для участі в юніорському чемпіонаті Європи. У 1973 р. у складі радянської збірної стає співвласницею рекорду СРСР в естафеті 4х400 м. За наступні роки Ніна стає чемпіонкою СРСР, переможницею матчів СРСР-США, СРСР-НДР, Спартакіади народів СРСР.

У цей час її чоловіком і особистим тренером стає Віктор Володимирович Хейфец.

Зоряний час Ніни Зюськової настав у 1980 р. у Москві на ХХII Олімпійських іграх, де у складі збірної команди СРСР вона стає олімпійською чемпіонкою в естафетному бігу 4х400 м.

За виступ на Олімпійських іграх Ніні Анатоліївні присвоєно почесне звання «Заслужений майстер спорту СРСР», вона нагороджена орденом «Знак Пошани».

У збірній команді СРСР Зюськова перебувала протягом 10 років.

Після закінчення спортивної кар'єри, з 1984 р. Ніна Анатоліївна перейшла на тренерську роботу.

За підготовку висококваліфікованих спортсменів у 2004 р. їй присвоєно звання «Заслужений тренер України».

 

Іванов Артем Володимирович

Вихованець Обласної СДЮСШОР з важкої атлетики, дворазовий срібний призер чемпіонату Європи, срібний призер чемпіонату світу з важкої атлетики. Учасник Олімпійських ігор (2008). Рекордсмен України за сумою двох вправ. Заслужений майстер спорту.

Артем Іванов народився 16 грудня 1987 р. на Дніпропетровщині в родині шахтаря, потім жив і вчився в місті Селидове Донецької області. Там же і почав заняття важкою атлетикою під керівництвом ЗТУ Віктора Гулака. У 2002 р. Артем вступив на навчання у Вище училище олімпійського резерву в Красноліссі і почав співпрацювати з новим наставником – Михайлом Заргаряном.

Перші серйозні успіхи прийшли до Іванова в 2007 р., коли він став переможцем Чемпіонату світу з важкої атлетики серед юнаків у ваговій категорії до 94 кг. У тому ж році він вперше взяв участь в дорослому Чемпіонаті світу (у ваговій категорії до 105 кг), посівши 20-е місце з результатом 365 кг (169 +196).

У наступному році молодого спортсмена чекало випробування на Олімпійських іграх в Пекіні. У ваговій категорії до 94 кг Артем Іванов посів 11 місце, значно поліпшивши свої торішні результати – 380 кг (170 +210). Проте цього виявилося недостатньо, щоб увійти до еліти світової важкої атлетики.

На Чемпіонаті світу 2009 р. в Південній Кореї український важкоатлет показав другий результат у ривку, піднявши 180 кг, однак у поштовху йому виявилася не під силу навіть базова вага. Утім, наступного року Іванов зумів повною мірою реабілітуватися, завоювавши «срібло» як на Чемпіонаті світу, так і на чемпіонаті Європи. Причому на світовій першості він продемонстрував значно кращий результат, ніж на континентальній – 402 кг (185+217) проти 383 кг (180+203).

2011 рік міг стати для спортсмена золотим. Утім, на Чемпіонаті світу він посів друге місце, поступившись своєму суперникові лише за показником власної ваги. І Іванов, і Ілля Ільїн з Казахстану підняли однакову вагу – 407 кг.

Напередодні Олімпійських ігор у Лондоні букмекери вважали Артема одним з головних претендентів на перемогу у ваговій категорії до 94 кг. Проте надіям українських уболівальників не довелося збутися – за 20 днів до початку ігор Іванов отримав травму на тренуванні і вимушений був пропустити головні змагання чотириріччя.

Артем Іванов – випускник Харківської академії фізичної культури, аспірант кафедри циклічних видів спорту. Після закінчення академії вступив до Таврійського національного університету імені Вернадського на факультет управління за спеціальністю «Менеджмент».

Вищі досягнення:

• Чемпіон світу серед юнаків: 2007
• Віце-чемпіон світу: 2010, 2011
• Срібний призер чемпіонату Європи: 2010

 

Іванов Віктор Володимирович

Радянський боксер важкої вагової категорії (понад 81 кг), виступав за збірну СРСР у середині 1970-х років. Чемпіон Радянського Союзу, учасник літніх Олімпійських ігор у Монреалі, майстер спорту міжнародного класу (1975 р.).

Народився 8 жовтня 1956 року в Донецьку. Активно займатися боксом почав у місцевому спортивному клубі «Динамо» під керівництвом заслуженого тренера Анатолія Коваленка. Перший серйозний успіх на рингу прийшов до Іванова на VI спартакіаді України в Дніпропетровську, коли у важкій вазі він завоював срібну медаль, нокаутувавши трьох своїх суперників. Потім пішли перемога на турнірі боксерів шести країн у Шверіні, перше місце на відомому міжнародному турнірі «Чорні алмази» у Польщі, пам’ятна золота медаль за перемогу на турнірі «Дружба» в Галлі, перемога на першості СРСР серед юніорів в Ярославлі, участь у матчі важковаговиків СРСР – США, де Іванов на рингах Нью-Йорка, Цинциннаті і Лас-Вегаса тричі – у перших же раундах – взяв гору над американськими суперниками.

Справжня популярність прийшла до Іванова в 1976 р., коли він пробився до дорослої національної збірної, виграв першість СРСР і завдяки низці вдалих виступів удостоївся права захищати честь країни на літніх Олімпійських іграх у Монреалі. Спортсмен планував поборотися на Олімпіаді за медаль, але з ряду причин підійшов до змагань не в найкращій формі і програв вже у другому своєму матчі на турнірі – з рахунком 1:4 болгарину Атанасу Сапунджиєву. У 1977 р. брав участь у заліку абсолютного чемпіонату СРСР, поступився боксеру Миколі Аксьонову, опинившись у третьому раунді у важкому нокдауні. Після цих невдач кар’єра Іванова пішла на спад.

Помер 23 листопада 2007 р. в Одесі.

 

Каліна Юлія Анатоліївна

Народилася 24 жовтня 1988 року. Заслужений майстер спорту України з важкої атлетики. Представниця Школи вищої спортивної майстерності, СК «ІСД», спортивних товариств Динамо, Спартак.

Почала спортивну кар’єру в ДЮСШ «Азовсталь» м. Маріуполя у 2001 р. Перший і особистий тренер – заслужений тренер України Шведов Віталій Володимирович.

Юлія – бронзова призерка чемпіонату Європи серед дівчат, переможниця юнацьких та молодіжних Ігор України 2005, 2006 рр., бронзова призерка чемпіонату Європи серед юніорів 2007 р. (Іспанія), чемпіонка Європи серед юніорів 2008 р. (Албанія) та срібна призерка чемпіонату Європи 2009 р. (Румунія), бронзова призерка чемпіонату світу 2009 р. (Корея), чемпіонка Європи 2010 р. серед юніорів (U-20) та молоді (U-23), бронзова призерка чемпіонату Європи 2014 р. (Ізраїль), чемпіонка Європи 2015 р. (Грузія).

Юлія Каліна посіла третє місце у ваговій категорії 58 кг на ХХХ літніх Олімпійських іграх (Лондон, 2012 р.), де її результат у двоборстві склав 235 кг (106 кг у ривку и 129 кг у поштовху). Проте в 2016 р., згідно з рішенням Міжнародного олімпійського комітету, вона була позбавлена бронзової медалі після того, як повторна перевірка її допінг-проби дала позитивний результат. Дворічна дискваліфікація Каліни завершиться 10 червня 2018 року.

 

Кірпулянський Дмитро Костянтинович

Народився 2 червня 1985 року в м. Макіївка Донецької області. Заслужений майстер спорту України з сучасного п’ятиборства.

Почав тренуватися з 10 років у СДЮШОР з кінного спорту, сучасного п’ятиборства та триатлону. Перший тренер – ЗТУ Третяк Людмила Василівна.

Закінчив Донецьке УОР ім. Бубки з червоним дипломом.

Особисті тренери – Пауков Олександр Іванович, Кірпулянський Костянтин Леонідович, Мезенцев Віталій Андрійович.

Капітан збірної команди Донецької області з сучасного п’ятиборства. Освіта вища: Донецький національний медичний університет ім. М.Горького.

До постійного складу Донецької ШВСМ зарахований з 28 грудня 2004 року.

Учасник XXIX Олімпійських ігор у Пекіні (9 місце), дворазовий чемпіон Європи серед юніорів (2005 і 2006 рр.), бронзовий призер чемпіонату світу 2009 р., чемпіон світу в міксті (Москва, 2011 р.), чемпіон Європи в естафеті (Великобританія, 2015 р.), призер чемпіонатів світу та Європи, етапів Кубку світу, багаторазовий чемпіон України. Учасник XXX Олімпійських ігор у м. Лондон.

 

Климанов Анатолій Миколайович

Народився 28 жовтня 1949 року.

Заслужений майстер спорту СРСР з боксу (1975). Перший тренер – Борис Костянтинович Андрєєв. Виступав з 1961 по 1973 рр. за ДСТ «Авангард» (Жданов), з 1973 по 1982 рр. – за ЦСКА. Дворазовий чемпіон Європи (1973, 1975 рр.), чемпіон СРСР (1973 р.), бронзовий медаліст чемпіонату світу (1974 р.).

На внутрішньому рингу виступав у другій середній вазі, де в той час сконцентрувалася велика кількість сильних бійців – таких, як В’ячеслав Лемешев, Руфат Рискієв, Юозас Юоцявічус. Тому на міжнародній арені в інтересах команди переходив до інших категорій. Так у 1973 р. він виграв чемпіонат Європи в першій середній вазі до 71 кг, а в 1975 р. – у напівважкій до 81 кг. У 1974 р. на першому чемпіонаті світу, який проводився на Кубі, Климанов завоював «бронзу» в першій середній вазі до 71 кг. На Олімпіаді 1976 р. у Монреалі на попередній стадії поступився майбутньому переможцю турніру Леону Спінксу із США, який згодом у професіоналах прославився перемогою над Мохаммедом Алі.

Усього за 20 років на рингу провів 365 боїв, з них – 343 перемоги, у тому числі 99 міжнародних зустрічей, з яких програні лише 7.

Закінчив інститут фізичної культури. Працював тренером зі збірною командою України. У 1989 р. став тренувати боксерів-професіоналів. У 1993 р. працював за контрактом з олімпійською збірною командою Югославії. З 1995 р. тренував боксерів-профі Київської професійної асоціації боксу та кікбоксингу TIKO.Останні 20 років пропрацював у спортивному товаристві «Гарт».

Помер 2 березня 2009 р. у Києві від інсульту.

 

Козлов Микола Якович

Народився 14 січня 1952 року в Донецьку. Заслужений тренер України з легкої атлетики, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України.

Працював тренером-викладачем з легкої атлетики з 2 серпня 1976 р., у Донецькій школі вищої спортивної майстерності – з 1 вересня 1996 р.

За час роботи підготував більше 10 майстрів спорту зі стрибків з жердиною, 2 майстрів спорту міжнародного класу та багато кандидатів у майстри спорту і спортсменів-розрядників, які входять до складу збірних команд України і досягли високих спортивних результатів на всеукраїнській і міжнародній аренах: Володимир Сапіжук, Володимир Ємельянов, Сергій Симахін, Олександр Симахін, Олександр Алістренко, Євген Єфімочкін, Вадим Десятерик, Максим Руденко, Андрій Афонін, Євгенія Каткова, Денис Юрченко.

Серед його вихованців найбільших успіхів досяг Денис Юрченко – Заслужений майстер спорту, який був учасником чемпіонатів Європи і світу, Олімпійських ігор у Сіднеї (Австралія). На чемпіонаті світу з легкої атлетики 2003 року в Парижі (Франція) посів залікове 6 місце. На Іграх ХХІХ Олімпіади в Пекіні (Китай) завоював бронзову медаль.

 

Кондрут Віталій

Народився в 1984 році в Донецьку.

Майстер спорту міжнародного класу з велосипедного спорту (трек).

Виступав у програмах: індивідуальна гонка переслідування на 3 км (юніори), командна гонка переслідування на 3 км (юніори), групова гонка на 150 кругів (юніори).

Відносився до спортивних організацій «Динамо», ШВСМ.

Посів два других місця на чемпіонаті Європи з велоспорту (трек) серед юніорів – у індивідуальній гонці переслідування на 3 км та груповій гонці на 150 кругів (Італія, 2001 р.), перше та третє місця на чемпіонаті Європи з велоспорту (трек) серед юніорів – у командній гонці переслідування на 3 км та в індивідуальній гонці переслідування відповідно (Австрія, 2002 р.), друге місце на чемпіонаті світу з велоспорту (трек) серед юніорів (Данія, 2002 р.).

Тренер – Заслужений тренер України Сергій Михайлович Степаненко.

 

Кононенко Валерія Олександрівна

Народилася в 1990 році в Донецьку.

Майстер спорту міжнародного класу з велосипедного спорту (шосе, трек).

Виступає в програмах: індивідуальна гонка на час (юніорки), групова гонка на 80 км (юніорки).

Відноситься до ОСДЮСШОР з велосипедного спорту, ФСТ «Колос».

У індивідуальній гонці на час – двократна чемпіонка Європи з велоспорту на шосе серед юніорок (Болгарія, 2007 р. та Італія, 2008 р.), двократна срібна призерка чемпіонатів світу з велоспорту на шосе серед юніорок (Мексика, 2007 р. та ПАР, 2008 р.). У груповій гонці на 80 км – срібна призерка чемпіонату Європи з велоспорту на шосе серед юніорок (Італія, 2008 р.).

Тренер – Заслужений тренер України Валерій Рафаїлович Красов.

 

Кудряшов Валерій

Народився 24 лютого 1983 року в Маріуполі. Майстер спорту України з вітрильного спорту (вид програми – Лейзер).

Почав спортивну кар’єру в ДЮСШ № 2 СК «Азовсталь» м. Маріуполя в 1993 р. Перший тренер – Лавриненко Валерій Борисович. Другий тренер – Прокоф’єв Микола Володимирович.

До постійного складу відділення вітрильного спорту Донецької ШВСМ зарахований з 27 грудня 2006 р.

Срібний призер етапу Кубка Світу (2011, Хорватія), неодноразовий чемпіон України, учасник Олімпійських ігор 2012 року, Кубка Європи та багатьох інших міжнародних змагань.

 

Лаврухін В’ячеслав В’ячеславович

Народився 15 червня 1963 року у м. Корсаков (Сахалінська обл.). Здобув повну вищу освіту в Миколаївському державному педагогічному інституті ім.В.Г.Бєлінського за напрямком «викладач фізичної культури». У 2011 році було присвоєне почесне звання «Заслужений тренер України зі спортивної гімнастики», а у 2012 р. – «Заслужений працівник фізичної культури та спорту України». Загальний стаж роботи тренером становить понад 30 років.

За період роботи тренером-викладачем він виховав 4 майстри спорту України, 1 майстра спорту України міжнародного класу та 1 заслуженого майстра спорту України.

Його вихованець Ігор Радівілов неодноразово ставав переможцем та призером чемпіонатів та кубків України. Багаторазовий переможець кубків світу, чемпіон Європи у Москві 2013 р. та срібний призер чемпіонату Європи у Брюсселі в 2012 р., бронзовий призер XXX Літніх олімпійських ігор у Лондоні 2012 р., срібний призер чемпіонатів світу та Європи 2014 р. в опорному стрибку, бронзовий призер чемпіонату Європи в командному заліку 2014 р., срібний призер у командній першості перших Європейських ігор-2015, дворазовий срібний призер та бронзовий призер (у командній першості) Всесвітньої Універсіади-2015, Радівілов є членом основного складу збірної команди України зі спортивної гімнастики.

З 2011 року Лаврухін В.В. призначений старшим тренером відділення спортивної гімнастики Донецького вищого училища олімпійського резерву ім.С.Бубки.

Входить до складу Всеукраїнської головної суддівської колегії, обслуговує чемпіонати та першості області, України зі спортивної гімнастики.

 

Лазарева Валентина Григорівна

Народилася 27 грудня 1971 року в м. Джанкой, АР Крим.

Тренер-викладач з софтболу, майстер спорту України (1994), доктор філософії в галузі психології (2010).

Тренер вищої категорії (2006) Обласної дитячо-юнацької спортивної школи для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (2003). Старший тренер Федерації бейсболу та софтболу Донецької області (2005). Тренер національної збірної команди України (2012-2014).

Збірна команда з софтболу під керівництвом тренера Лазаревої В.Г. у 2012 році стала чемпіоном України.

 

 

Лазарева Тетяна Вікторівна

Народилася 4 липня 1981 року в м. Чарджоу (Туркменістан). Заслужений майстер спорту України з вільної боротьби (вагова категорія 55 кг).

Почала спортивну кар’єру в ДЮСШ м. Дзержинська в 1993 році. Перший тренер – ЗТУ Нікіфоров Ігор Миколайович. Особистий тренер – ЗТУ Шепелєв Григорій Миколайович. Освіта вища: Донецький державний медичний університет.

До постійного складу відділення вільної боротьби Донецької ШВСМ зарахована з 2 січня 2003 року.

За роки навчання спортсменка пройшла шлях від новачка до Заслуженого майстра спорту України.

Тетяна Лазарева – багаторазова чемпіонка України, переможниця Кубків України та міжнародних турнірів. Учасниця ХХVІІІ Олімпійських ігор (Афіни, 2004 р.) – 8 місце; дворазова чемпіонка Європи серед юніорів (1999 та 2000 рр.); дворазова чемпіонка Європи (Угорщина, 2001 р. та Фінляндія, 2002 р.); чемпіонка світу серед студентів (Польща, 2004 р.); чотириразова призерка чемпіонатів світу (2000, 2001 2008, 2011 рр.).

На ХХХ Олімпійських іграх (Лондон, 2012 р.) посіла 5 місце.

 

Лапшин Микола Олексійович

Народився 17 грудня 1952 року в м. Донецьк.

З 1970 по 1974 рр. навчався у Ворошиловградському педінституті на факультеті фізичного виховання.

Заслужений тренер України з 1970 року.

З 1981 по 1995 рр. був тренером збірної команди України зі стендової стрільби.

З 2008 р. – тренер-викладач обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи зі стендової стрільби.

Підготував 6 майстрів спорту міжнародного класу, 22 майстри спорту України. Вісім його вихованців входило до основного складу збірної команди України – Сергій Лободін, Микола Браун, Володимир Ржевський, Роман Волков, Олег Лапшін, Олександра Лапшіна, Володимир Купирев.

У 2011 р. його спортсмени Денис Волков, Олександра Лапшіна та Кирило Швец-Шуст стали чемпіонами кубка України, а Олександра Лапшіна зайняла 1 місце в чемпіонаті України серед жінок.

Помер 28 червня 2013 року.

 

Ліщинська Ірина Анатоліївна

Народилась 15 січня 1976 року в м. Макіївка Донецької області. Заслужений майстер спорту України з легкої атлетики (біг на 1500 м). Багаторазова чемпіонка України, переможниця Кубку Європи, срібна призерка чемпіонату світу 2007 року. Срібна призерка XXIX Олімпійських ігор в Пекіні.

Представниця Донецької школи вищої спортивної майстерності з 1992 року, спортивного товариства Збройних Сил України.

Вищу освіту здобула у Донецькій державній академії управління.

Тренер – Ігор Ліщинський. Перший тренер – Геннадій Шаламанов. У 1997 р. вона стала чемпіонкою Європи серед молоді (Турку, 800 м), у цьому ж році – чемпіонка Всесвітньої Універсіади (Катанія, 800 м). У 2004 р. Ірина Ліщинська стає переможницею Кубку Європи (Лейпциг, 1500 м), у 2007 р. вона є срібною призеркою чемпіонату світу (Осака, 1500 м). На ХХІХ Олімпійських іграх 2008 року у Пекіні виборола срібну медаль в бігу на 1500 м.

У 2008 році за видатні заслуги в спорті була нагороджена орденом «Княгині Ольги».

У 2011-2013 роках займала посаду директора Агенції з підготовки та проведення в місті Донецьку чемпіонату світу з легкої атлетики серед юнаків.

 

Ліщинський Ігор Іванович

Народився 22 лютого 1973 року в Дніпропетровську. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України.

Працював тренером-викладачем відділення легкої атлетики Донецької ШВСМ з квітня 2008 р.

Вищу освіту здобув у Дніпропетровському державному інституті фізичної культури та спорту (1996 р.) та Донецькій державній академії управління (2000 р.).

Його вихованці щорічно були членами в списках збірних команд України.

Так, Ірина Ліщинська в 2007 р. завоювала бронзову медаль на чемпіонаті світу з бігу на 1500 м і стала срібним призером Ігор ХХІХ Олімпіади 2008 року в Пекіні (Китай).

Юлія Кревсун посіла 1 місце на Всесвітній Універсіаді 2007 р. у м. Бангкок (Таїланд) з бігу на 800 м. Олександр Сітковський – учасник Олімпійських ігор 2008, 2012 та 2016 рр. Усі вони – багаторазові переможці та призери чемпіонатів та Кубків України, а також чемпіонатів Європи та міжнародних змагань.

На фото – Ліщинський з родиною

         

Логвиненко Аліна Вікторівна

Народилась 18 липня 1990 року. Заслужений майстер спорту України з легкої атлетики.

Почала спортивну кар’єру в ДЮСШ м. Артемівська (нині – Бахмут). Перший тренер – заслужений тренер України Ігор Володимирович Скирда.

Особистий тренер – заслужений тренер України Анатолій Іванович Чумак.

Вихованка Донецького вищого училища олімпійського резерву імені С.Бубки. Зарахована до постійного складу відділення легкої атлетики школи вищої спортивної майстерності у 2010 році.

У 2010 р. стала переможницею зимового та літнього Кубку України та зимового чемпіонату України в естафеті 4х400.

На командному чемпіонаті Європи з легкої атлетики (Норвегія, 2010 р.) посіла І місце в естафеті 4х400 м.

У 2011 р. на чемпіонаті Європи серед молоді виборола срібну медаль в естафеті 4х400 м (м. Острава, Чехія).

У командному чемпіонаті Європи з легкої атлетики (Стокгольм, 2011 р.) посіла ІІІ місце в естафеті 4х400 м.

У чемпіонаті Європи з легкої атлетики (Гельсінкі, 2012 р.) виборола золоту медаль в естафеті 4х400 м.

На ХХХ Олімпійських іграх (Лондон, 2012 р.) у естафеті 4х400 м посіла 4 місце. Проте в 2017 році, через дискваліфікацію російської легкоатлетки Антоніни Кривошапки, рішенням дисциплінарної комісії Міжнародного олімпійського комітету було визначено, що російська команда позбавляється отриманих срібних нагород. Таким чином, українки переміщаються з четвертого на третє місце.

Бронзова призерка командного чемпіонату Європи (Росія, 2015 р.) у естафетному бігу 4х400 м.

На ХХХI Олімпійських іграх в м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія, 2016 р.) у естафеті 4х400 м посіла 5 місце.

 

Люгайло Станіслав Антонович

Радянський волейболіст, олімпійський чемпіон 1964 р. у складі збірної СРСР. Заслужений майстер спорту СРСР (1990). Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2013).

Народився 1 січня 1938 р. у Сухумі.

Після закінчення середньої школи з 1957 по 1963 рр. проходив військову службу в НДР, входив до складу збірних команд збройних сил, молодіжної збірної команди Радянського Союзу. У 1963 р. був запрошений до команди «Радіотехнік» м. Риги, у складі якої був чемпіоном СРСР, переможцем міжнародних турнірів.

У 1964 р. у складі збірної команди СРСР став чемпіоном Ігор ХVІІІ Олімпіади в м. Токіо (Японія).

У 1969 р. переїхав до м. Донецьк, працював головним тренером чоловічої команди «Динамо» з волейболу.

З 1976 р. був призначений головним тренером жіночої волейбольної команди «Спартак» м. Донецька.

З 1991 по 1996 рр. працював по контракту на Філіппінах (м. Маніла) з чоловічими і жіночими командами цієї країни. На Іграх Південно-Східної Азії очолювані ним колективи ставали чемпіонами і призерами змагань.

З 1996 р. працював головним тренером жіночої команди з волейболу «Медіка-ШВСМ» (нині – «ДонНУЕТ-ШВСМ») м. Донецька, яка з І ліги дійшла до Суперліги чемпіонату України.

За роки роботи підготував більше 20 майстрів спорту. У 2002 р. його вихованка Алла Крутько в складі збірної команди України завоювала срібну медаль на чемпіонаті Європи серед юніорок.

22 січня 2013 р. Станіславу Антоновичу присвоєно почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України».

 

Мазурик Максим Анатолійович

Народився в м. Донецьку 2 квітня 1983 року. Майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики (стрибки з жердиною).

Почав спортивну кар’єру в ДЮСШ СК С.Бубки м. Донецька в 1995 р. Перший тренер – Барсукова Валентина Василівна.

Особистий тренер – ЗТУ Симахін Олександр Михайлович. Освіта вища: Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. Туган-Барановського.

Багаторазовий чемпіон та призер Кубків та чемпіонатів України у стрибках з жердиною.

У 2002 р. Мазурик Максим посів І місце у стрибках з жердиною на чемпіонаті світу серед юніорів.

Учасник ХХІХ літніх Олімпійських ігор в 2008 році у м. Пекіні (Китай).

У 2008 р. став срібним призером на престижному міжнародному турнірі «Голден ліга» з результатом 5,80 м.

У 2009 р. посів 4 місце на Чемпіонаті світу (Берлін). У тому ж році зайняв 4 місце на міжнародному турнірі в Монако (5,80 м).

У 2010 р. Максим посів ІІІ місце на етапі Діамантової ліги з легкої атлетики в м. Париж (Франція), а також став срібним призером не чемпіонаті Європи з легкої атлетики в м. Барселона (Іспания) – 5,80 м.

У 2011 р. на командному Чемпіонаті Європи у Стокгольмі (Швеція) став переможцем з результатом 5,72 м.

Учасник XXX Олімпійських Ігор у Лондоні в 2012 році.

 

Мартиненко Олександр

Народився в 1989 році в Донецьку.

Майстер спорту міжнародного класу з велосипедного спорту (трек).

Виступав у програмах: групова гонка на 120 кругів (юніори).

Відносився до спортивних організацій Динамо - УОР, ШВСМ.

Чемпіон світу з велоспорту (трек) у груповій гонці на 120 кругів серед юніорів (Бельгія, 2006 р.), срібний призер чемпіонату Європи з велоспорту (трек) у груповій гонці серед юніорів (Афіни, 2006 р.).

Тренери – Віктор Михайлович Мельник, Заслужений тренер України Сергій Михайлович Степаненко.

 

Маслівець Ольга Вікторівна

Народилася у м. Тернопіль 23 червня 1978 року. Заслужений майстер спорту України з вітрильного спорту (вид програми RS:X).

Почала спортивну кар’єру в ДЮСШ м. Тернополя в 1990 році. Перший тренер – ЗТУ Ренкас Ігор. Особистим тренером був ЗТУ Оберемко Володимир Анатолійович.

Вища освіта: Тернопільський Національний університет, Київський інститут фізкультури і спорту.

До постійного складу відділення вітрильного спорту Донецької ШВСМ була зарахована з 28 грудня 2006 року.

Бронзовий призер чемпіонату світу (2008 р., Португалія), брала участь у ХХІХ Олімпійських іграх (Пекін, 2008 р.) та посіла 8 місце, неодноразова чемпіонка України в Олімпійських класах.

На ХХХ Олімпійських іграх в Лондоні посіла 4 місце (клас RS:Х).

 

Мате Ілля Федорович

Радянський борець вільного стилю, Олімпійський чемпіон, Заслужений майстер спорту СРСР (1979). Перший олімпійський чемпіон з вільної боротьби від СРСР серед спортсменів, що представляють сільське спортивне товариство.

Народився 6 жовтня 1956 р. у селі Староігнатівка Тельмановського району Донецької області, у родині грека й українки. Як і більшості хлопчиків, Іллі з дитинства хотілося стати справжнім спортсменом, таким як його відомий земляк – майстер спорту Віктор Степанович Борота. Почав займатися національною боротьбою куреш у школі. Після закінчення 8-річної школи в селі поступив в Донецьке кооперативне училище, де приступив до занять вільною боротьбою. У 1974 р. виграв чемпіонат СРСР серед юнаків і завоював звання майстра спорту СРСР. У 1975 р. став другим на чемпіонаті світу серед юніорів у категорії до 90 кілограмів.

Ілля Мате закінчив Макіївський інженерно-будівельний інститут.

Уперше виступивши на чемпіонаті СРСР серед дорослих у 1976 р., посів четверте місце. У 1978 р. став другим на Кубку Світу в Толедо.

Ілля Мате довів своє право на участь в Олімпійських іграх 1980 р. у Москві у відбіркових сутичках і змаганнях з такими уславленими борцями як Іван Яригін і Леван Тедіашвілі. На Олімпіаді-80 боровся у ваговій категорії до 100 кілограмів. У фіналі Ілля Мате виграв у чеха Юліуса Стрниско з рахунком 11:0.

Дворазовий чемпіон світу (1979, 1982), володар Кубка світу (1981), бронзовий призер чемпіонату світу (1981), срібний призер Кубка світу (1978), чемпіон Європи (1979), чемпіон Універсіади (1981), чотириразовий чемпіон СРСР (1979, 1979, 1980, 1982), чемпіон Спартакіади народів СРСР (1979).

Ілля Мате – кавалер ордена Дружби народів. На знак поваги до особистості та заслуг олімпійського чемпіона з вільної боротьби в м. Єнакієвє щорічно проходив міжнародний турнір його імені, у якому брали участь борці з багатьох країн СНД і Європи.

 

Махиня Аліна В’ячеславівна

Народилася 3 січня 1991 року у с. Бада Хілокського району Читинської області, Росія. Майстер спорту міжнародного класу з вільної боротьби.

Почала спортивну кар’єру у м. Дзержинську Донецької області. Особистий тренер – Ігор Дмитрович Білоконь, Віталій Анатолійович Пономарьов. Виступала у ваговій категорії 63-67 кг, сьогодні – 69 кг.

Вихованка Донецького вищого училища олімпійського резерву імені С.Бубки. Зарахована до постійного складу відділення вільної боротьби ШВСМ у 2008 році.

Неодноразова переможниця та призерка чемпіонатів та Кубків України. У 2008 р. зайняла 2 місце на чемпіонаті Європи серед дівчат, на чемпіонаті світу серед юніорів (2008 р.) посіла 7 місце. У 2011 р. Аліна на чемпіонаті Європи зайняла 2 місце. У 2012 р. на чемпіонаті світу Аліна виборола 5 місце.

Чемпіонка світу 2013 року. На чемпіонаті Європи в 2013 році посіла 1 місце (вагова категорія 67 кг), у 2014 і 2016 роках – завоювала бронзові медалі (вагова категорія 69 кг). Чемпіонка перших в історії Європейських Ігор 2015 року (вагова категорія 69 кг).

Учасниця ХХХI Олімпійських ігор в м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія) 2016 року.

 

Мирза Микола Мирчанович

Народився 9 травня 1957 року в Донецьку. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України.

Розпочав свою трудову діяльність на посаді тренера-викладача з велосипедного спорту в 1980 р. у Донецькій обласній раді ДСТ «Колос», з 1990 по 1994 рр. працював тренером-викладачем Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. С. Бубки, а з 1994 р. і до теперішнього часу працює старшим тренером відділення велосипедного спорту Донецької школи вищої спортивної майстерності. Його фанатизм і працездатність були відзначені керівництвом облспорткомітету – у 1995 р. він призначається старшим тренером Донецької області з велоспорту. Під його вмілим керівництвом збірна команда Донецької області – постійний переможець чемпіонатів і першостей України.

Ним підготовлено понад тридцяти майстрів спорту, тільки з 2001 р. під його керівництвом підготовлено 15 майстрів спорту України міжнародного класу. Серед них: Володимир Рибін – чемпіон світу з велотреку 2005 р. і срібний призер чемпіонату світу 2006 р.; Дмитро Грабовський – чемпіон Європи з велотреку 2004 р. у командній гонці та чемпіон Європи з велошосе в 2006 р. у індивідуальній гонці; Ігор Маліков, Сергій Мінашкін, Олександр Полівода – чемпіони Європи серед юніорів з велотреку в командній гонці 2004 р.; Олександр Полівода – другий призер чемпіонату світу серед юніорів у 2005 р.; Олександр Мартиненко – чемпіон світу серед юніорів на треку 2006 р. у груповій гонці на треку; Максим Поліщук, Віталій Попков – срібні призери чемпіонату світу з велотреку в командній гонці 2007 р.

Неодноразово нагороджувався почесними грамотами облвиконкому і міськвиконкому, облспортуправління і Держкомспорту України.

 

Нікіфоров Олег Олексійович

Народився 25 листопада 1969 року.

Закінчив факультет фізичного виховання Луганського державного педагогічного інституту.

Нині працює тренером-викладачем обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи з вільної боротьби.

Звання «Заслужений тренер України» присвоєно 14 липня 2011 року.

Підготовив 8 майстрів спорту України. Серед них – Христина Дарануца, яка посіла 5 місце на Чемпіонаті світу та 1 місце на міжнародному турнірі класу «А».

 

Оберемко Володимир Анатолійович

Народився 1 травня 1953 року в селі Воронково Молдавської РСР. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України.

Працював тренером-викладачем (вища категорія) відділення вітрильного спорту Донецької ШВСМ з 1 січня 2007 р. до 2014 р.

Підготував більше десятка майстрів спорту, Заслужених майстрів спорту Максима Оберемко та Ольгу Маслівець, майстра спорту Дмитра Давиденка, які багаторазово ставали призерами всеукраїнських змагань, переможцями і призерами чемпіонатів Європи, світу; брали участь в Олімпійських іграх (2000, 2004, 2008 та 2012 рр.). На іграх ХХХ Олімпіади Ольга Маслівець посіла IV місце у класі RS:X.

 

 

Оберемко Максим Володимирович

Народився 25 січня 1978 року в м. Миколаїв. Заслужений майстер спорту України з вітрильного спорту (вид програми RS:X).

Почав спортивну кар’єру в СК «Альбатрос» у 1985 р. у Маріуполі. Перший тренер – ЗТУ Оберемко Володимир Анатолійович.

Вища освіта: Таврійський Національний університет ім. Вернадського.

До постійного складу відділення вітрильного спорту Донецької ШВСМ був зарахований з 28 грудня 2006 року.

Призер Чемпіонату світу в 2006 р., багаторазовий чемпіон України в олімпійських класах, переможець ІІІ літніх спортивних ігор України 2007 р.

Учасник XXIX літніх Олімпійських ігор (Пекін, 2008 р.) – 12 місце.

Учасник ХХХ Олімпійських ігор (Лондон, 2012 р.) – 23 місце.

 

Олійник Вячеслав Миколайович

Український борець греко-римського стилю, заслужений майстер спорту України (1994 р.), чемпіон літніх Олімпійських ігор 1996 р. у ваговій категорії до 90 кілограмів. Почесний громадянин міста Маріуполя.

Народився 27 квітня 1966 року в Маріуполі.

Греко-римською боротьбою займається з 1972 р., тренер – Микола Юрійович Пантазі, потім – Геннадій Гаврилович Узун. У 1983 р. присвоєно звання майстер спорту СРСР, у 1986 р. – звання майстер спорту міжнародного класу. У 1987 р. закінчив Київський державний інститут фізкультури. У 1994 р. присвоєно звання заслужений майстер спорту України. У 1996 р. нагороджений орденом «За мужність».

У даний час – мешкає в Маріуполі, працює головним тренером спортивного клубу «Азовмаш». Одружений, виховує доньку та сина.

Спортивні нагороди:

• 1986 р. - перше місце на першості Європи серед юніорів.
• 1989 р. - перше місце на чемпіонаті Європи серед молоді.
• 1990 р. - перше місце на чемпіонаті СРСР і третє місце на чемпіонаті світу.
• 1991 р. - перше місце на спартакіаді Народів СРСР.
• 1992 р. - перше місце на чемпіонаті України.
• 1992 р. - перше місце на чемпіонаті СНД.
• 1993 р. - перше місце на чемпіонаті України.
• 1994 р. - перше місце на чемпіонаті Європи.
• 1994 р. - друге місце на чемпіонаті світу.
• 1996 р. - перше місце на XXVI Олімпійських іграх в Атланті – перша золота медаль на літніх Олімпійських іграх в історії незалежної України.

 

Ошуркова Єлизавета Василівна

Народилася в 1991 році в Донецьку.

Майстер спорту міжнародного класу з велосипедного спорту (шосе, трек).

Виступає в програмах: індивідуальна гонка на час (юніорки), командна гонка (юніорки).

Відноситься до ОСДЮСШОР з велосипедного спорту, ФСТ «Колос».

Бронзова призерка чемпіонату Європи з велоспорту (трек) у командній гонці серед юніорок (Білорусія, 2009 р.) та бронзова призерка чемпіонату світу з велоспорту на шосе в індивідуальній гонці на час серед юніорок (Москва, 2009 р.).

Тренер – Заслужений тренер України Валерій Рафаїлович Красов.

 

Первій Олександр Іванович

Народився 28 жовтня 1960 року в м. Білозерське Донецької області.

Вихованець Обласної СДЮСШОР з важкої атлетики, срібний призер XXII Олімпійських ігор 1980 р. у Москві, рекордсмен світу та Європи 1981-1982 рр. Заслужений майстер спорту СРСР з важкої атлетики.

Уродженець Донбасу Олександр Первій – великий спортивний талант, який розкрив у ньому його тренер Віктор Аксьонов.

На міжнародній арені Первій у середній вазі (до 75 кг) виграв срібло на Олімпіаді 1980 р., срібло в 1980 і 1981 рр. на чемпіонатах світу, срібло на чемпіонаті Європи 1981 р. і бронзу на чемпіонаті Європи 1980 р., у напівважкій вазі (до 82,5 кг) – срібло на чемпіонаті світу 1982 р. і срібло на чемпіонаті Європи 1982 р. Крім того, в 1982 р. він ставав переможцем відкритого чемпіонату США.

На внутрішній арені Первій завоював титул чемпіона СРСР у середній вазі в 1981 р. і в напівважкій вазі в 1982 р., виграв Кубок СРСР у середній вазі в 1979 р. і в напівважкій вазі в 1981 р.

За свою кар’єру Первій встановив чотири світові рекорди, три в середньому (два у поштовху і один в сумі) і один в напівважкій вазі у поштовху. Це було блискучим початком дуже перспективно] спортивної кар’єри важкоатлета, але в початку 1983 р. Перші переніс серцевий напад і був не в змозі змагатися як раніше.

Під час своєї спортивної кар’єри Олександр Первій служив у Радянській армії, але був звільнений від служби після серцевого нападу за станом здоров’я. Після вимушеного відходу зі спорту і звільнення від армії Олександр Первій так і не зміг знайти своє місце в житті.

25 вересня 1985 р. 24-річний Олександр Первій помер від серцевого нападу.

 

Петров Віталій Афанасійович

Радянський і український тренер з легкої атлетики, який спеціалізується на підготовці спортсменів до стрибків з жердиною. Особистий тренер олімпійських чемпіонів Сергія Бубки і Олени Ісінбаєвої.

Народився 6 жовтня 1938 року в м. Артемівськ Донецької області.

Має вищу освіту – у 1967 р. закінчив Луганський педагогічний інститут (фізичне виховання).

Пройшов службу в армії – звільнений 16 червня 1973 р.

Був особистим тренером Сергія Бубки (1982-1990 рр.) та Олени Ісінбаєвої (2005-2009 рр.), які під його керівництвом виграли Олімпійські ігри в Сеулі (1988) та Пекіні (2008), а також чемпіонати світу в Гельсінкі (1983), Римі (1987), Токіо (1991), Штутгарті (1993), Осаці (2006) і зимовий чемпіонат світу у Валенсії (2008).

Має наступні нагороди:

- Заслужений тренер УРСР (1983 р.)
- Заслужений тренер СРСР (1984 р.)
- Почесна Грамота Верховної Ради УРСР (1985 р.)
- Знак Пошани (1986 р.)
- Орден Дружби Російської Федерації (2009 р.)
- Кращий тренер світу 2007 р.
- Почесний громадянин Італії.

 

Пілієв Костянтин Григорович

Вихованець Обласної СДЮСШОР з важкої атлетики, бронзовий призер чемпіонату Європи з важкої атлетики. Учасник Олімпійських ігор (2012). Майстер спорту міжнародного класу.

Костянтин Пілієв народився 28 лютого 1983 р. в невеликому містечку Білицьке Донецької області. Перший серйозний успіх прийшов до Пілієва в 2005 р. на чемпіонаті Європи з важкої атлетики в Софії – Костянтин із сумарним результатом 380 кг (170 +210) завоював «бронзу».

У 2006 р. на чемпіонаті світу в Санто-Домінго українському важкоатлету вдалося покращити свій минулорічний результат – 385 кг (171 +214) – і зайняти в результаті шосте місце.

У 2007 р. Пілієв посів 6 місце на чемпіонаті Європи в Страсбурзі з результатом 379 кг (166 +213), а наступного року на змаганнях у Ліньяно-Сабб’ядоро лише 2 кг відділили його від бронзової нагороди – 382 кг (170 +212).

У 2012 р. Костянтин Пілієв отримав право представляти збірну України на Олімпійських іграх у Лондоні у ваговій категорії до 94 кг і посів 12 місце.

Вищі досягнення:

• Бронзовий призер чемпіонату Європи: 2005

• Учасник Олімпійських ігор: 2012

• Майстер спорту міжнародного класу

 

Подкопаєва Лілія Олександрівна

Абсолютна чемпіонка світу 1995 року. Абсолютна чемпіонка Європи 1996 року. Абсолютна чемпіонка Олімпійських ігор 1996 року в Атланті.

Народилася 15 серпня 1978 року в Пролетарському районі м. Донецька в простій робочій родині. У гімнастичний зал товариства «Динамо» Лілію в 5-річному віці привела бабуся Евеліна Михайлівна.

Перший тренер – Лілія Іванівна Пугачова, хореограф – Світлана Валентинівна Дубова. Лосінська Галина Іванівна – тренер, яка привела Лілію до олімпійських нагород.

Лілія Подкопаєва є абсолютною чемпіонкою світу (1995, Японія, Сабає), Європи (1996, Великобританія, Бірмінгем), володаркою Кубка Європи (1995).

У 1996 р. на XXVI Олімпійських іграх в Атланті посіла перше місце в абсолютній першості, перше місце у вільних вправах, друге місце на колоді.

Загалом Подкопаєва є володаркою 45 золотих, 21 срібної та 14 бронзових медалей.

У 2001 році вона закінчила Національний університет фізичного виховання та спорту України за спеціальністю «спортивна гімнастика».

Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1995), хрестом «За мужність» (1996), орденом «За заслуги» ІІ ст. (2002), орденом княгині Ольги III ст. (2009), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003), орденом Святого Станіслава.

Організувала регулярний турнір свого імені «Золота Лілія».

 

Подлужний Валерій Васильович

Народився 22 серпня 1952 року у Донецьку.

Радянський український легкоатлет, стрибун у довжину, призер Літніх Олімпійських ігор 1980 року, десятиразовий чемпіон СРСР, заслужений майстер спорту СРСР.

Навчався в товаристві «Трудові Резерви» у Донецьку.

Три рази брав участь у Літніх Олімпійських іграх (1972, 1976, 1980). У 1980 р. на Олімпіаді в Москві завоював бронзову медаль. Завоював золоту медаль на чемпіонаті Європи з легкої атлетики (1974 р., Рим, Італія), а також дві срібні медалі на чемпіонаті Європи з легкої атлетики в закритих приміщеннях (1976 р., Мюнхен, ФРН; 1979 р., Відень, Австрія) і дві золоті медалі на літніх Універсіадах(1973 р., Москва; 1979 р., Мехіко, Мексика).

Очолював Донецьку спеціалізовану дитячо-юнацьку школу олімпійського резерву № 1, організацію ветеранів спорту «Радянський спорт» та Асоціацію олімпійців Донецької області.

 

Поліщук Максим

Народився в 1984 році в Донецьку.

Майстер спорту міжнародного класу з велосипедного спорту (трек).

Виступав у програмах: командна гонка (чоловіки до 23 років), командна гонка переслідування на 4 км серед чоловіків.

Відноситься до спортивних організацій «Динамо», ШВСМ.

Чемпіон Європи з велоспорту (трек) у командній гонці серед чоловіків до 23 років (Афіни, 2004 р.), призер чемпіонату світу з велоспорту (трек) у командній гонці переслідування на 4 км серед чоловіків (Франція, 2006 р.), бронзовий призер чемпіонату світу з велоспорту (трек) у командній гонці переслідування на 4 км серед чоловіків (Данія, 2007 р.).

Тренери – Заслужений тренер України Віктор Васильович Татаренко, Заслужений тренер України Микола Мирчанович Мирза.

 

Попков Віталій

Народився в 1983 році в Донецьку.

Майстер спорту міжнародного класу з велосипедного спорту (трек).

Виступав у програмах: командна гонка переслідування на 4 км серед чоловіків.

Відноситься до спортивних організацій «Динамо», ШВСМ, СК ІСД.

Бронзовий призер чемпіонату світу з велоспорту (трек) у командній гонці переслідування на 4 км серед чоловіків (Данія, 2007 р.).

Тренери – Заслужений тренер України Євген Павлович Новиков, Заслужений тренер України Микола Мирчанович Мирза.

 

Радівілов Ігор Віталійович

Заслужений майстер спорту зі спортивної гімнастики, бронзовий призер Олімпійських ігор 2012 року в опорному стрибку, чемпіон Європи 2013 р. (Росія) у вправах на кільцях, срібний призер чемпіонатів світу та Європи 2014 р. в опорному стрибку, бронзовий призер чемпіонату Європи в командному заліку 2014 р., срібний призер у командній першості перших Європейських ігор-2015, дворазовий срібний призер та бронзовий призер (у командній першості) Всесвітньої Універсіади-2015, срібний призер чемпіонату Європи 2012 р. (Франція), чемпіонату Європи 2015 р. (Болгарія), фіналіст чемпіонату світу 2011 р. (Японія) у складі збірної команди України, переможець етапів Кубка світу 2011-2012 рр. (Бельгія, Хорватія, Китай, Німеччина), багаторазовий переможець і призер міжнародних змагань, чемпіонатів та Кубка України в опорному стрибку та у вправах на кільцях.

У 19 років Ігор Радівілов став першим спортсменом, який народився в незалежній Україні і виграв медаль Олімпійських ігор.

Ігор Радівілов народився 19 жовтня 1992 року в м. Маріуполі Донецької області. Спортивною гімнастикою почав займатися з 6 років у спеціалізованій спортивній школі олімпійського резерву фізкультурно-спортивного товариства «Спартак» м. Маріуполя. Перший тренер – Заслужений тренер України В’ячеслав Вікторович Кисельов. У 2006 році Ігор Радівілов вступив до Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. С.Бубки. Особистий тренер – Заслужений тренер України В’ячеслав В’ячеславович Лаврухін.  

Ігор Радівілов – бронзовий призер літніх Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні. Він посів 3-е місце в опорному стрибку, набравши в сумі 16,316 бала. У фіналі командних змагань Радівілов виступив на кільцях і в опорному стрибку, отримавши високі бали, проте в підсумку збірна України посіла лише 4-е місце.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (15 серпня 2012 р.) – за досягнення високих спортивних результатів на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.

На Олімпійських іграх у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія) 2016 року посів 5 місце у вправах на кільцях, 8 місця в опорному стрибку та командному багатоборстві.

 

Рємєнь Марія Віталіївна

Народилася 2 серпня 1987 року в м. Макіївці Донецької області. Заслужений майстер спорту України з легкої атлетики в бігу на 100, 200 м, естафеті 4х100 м. Представниця міст Запоріжжя - Макіївка, ШВСМ, спортивне товариство Збройні сили України, Україна.

Почала спортивну кар’єру в ДЮСШ СК «Зарево» м. Макіївка в 1999 році. Перший тренер – Кушнір Тетяна Сергіївна.

Особистий тренер – Заслужений тренер України Рурак Костянтин Михайлович.

Освіта вища: Слов’янський державний педагогічний університет.

Дворазова чемпіонка Європи: у Барселоні (Іспанія), 2010 р. та в Гельсінкі (Фінляндія), 2012 р. – з бігу на 200 м та естафеті 4х100 м.

На XXX Олімпійських іграх у Лондоні (Великобританія) посіла 3 місце в естафеті 4х100 м, а в забігу на 200 м була дев’ятою.

На ХХХI Олімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) посіла 6 місце в естафеті 4х100 м.

Нагороди: Орден княгині Ольги ІІІ ступеня.

 

Рибін Володимир Іванович

Народився в 1980 році в Донецьку.

Заслужений майстер спорту з велосипедного спорту (трек).

Виступав у програмах: групова гонка на 150, 160 кругів (чоловіки), парна гонка серед чоловіків.

Відносився до спортивних організацій «Динамо», ШВСМ.

Срібний призер чемпіонату світу з велоспорту (трек) у груповій гонці на 160 кругів серед чоловіків (Австрія, 2003 р.), чемпіон світу з велоспорту (трек) у груповій гонці на 150 кругів серед чоловіків (США, 2005 р.), срібний призер чемпіонату світу з велоспорту (трек) у парній гонці серед чоловіків (Франція, 2006 р.).

Тренер – Заслужений тренер України Микола Мирчанович Мирза.

 

Романчук Віктор Васильович

Народився 1 листопада 1952 року в м. Макіївка Донецької області. Заслужений тренер України.

Працює тренером-викладачем відділення важкої атлетики Донецької ШВСМ з 1994 року.

Підготував десятки майстрів спорту та майстрів спорту міжнародного класу, які входять до складу збірних команд України та брали участь у головних міжнародних змаганнях і Олімпійських іграх: Артем Удачин, Сергій Воротинцев, Олексій Петров, Олексій Сухов, Катерина Белік, Костянтин Пілієв, Дар’я Платонова, Антон Ободовський. Усі вони в складі членів збірної команди України на протязі останніх років ставали призерами та переможцями всеукраїнських та міжнародних змагань. Артем Удачин – учасник Ігор ХХVІІ Олімпіади в Сіднеї (Австралія), Сергій Воротинцев, Катерина Белік в 2001 р. стали призерами чемпіонатів світу і Європи з важкої атлетики серед юніорів. Сергій Воротинцев у 2005 р. став переможцем Кубка України.

Під його керівництвом Антон Ободовський став срібним призером першості Європи серед юніорів у 2004 р. Костянтин Пілієв став бронзовим призером чемпіонату Європи 2005 р., на чемпіонаті світу 2006 р. посів почесне 6 місце.

Віктор Васильович завоював високий авторитет серед спортсменів і тренерів Донецької області і України, призначений старшим тренером збірної команди з важкої атлетики Донецької області і старшим тренером відділення Донецької ШВСМ.

Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (14.09.2013).

 

Руденко Володимир Олексійович

Народився в 1945 році.

Працює в Обласній СДЮСШОР з важкої атлетики з 1994 року. За цей час проявив себе як кваліфікований фахівець. Користується авторитетом і повагою в колективі.

Руденко В.О. – Заслужений тренер України, у минулому довго працював на посаді старшого тренера відділення важкої атлетики в Донецькій ШВСМ.

За роки своєї трудової діяльності підготував багато видатних спортсменів: 2 майстри спорту міжнародного класу, більше 40 майстрів спорту.

З 1993 по 1994 рр. працював старшим тренером збірної команди України з важкої атлетики серед юніорів. У цей період юніорська збірна України з важкої атлетики ставала призером на юніорських чемпіонатах світу та Європи 1993 р. і призером юніорського чемпіонату Європи 1994 р.

Серед найбільш значних результатів, яких досягли його вихованці за часів незалежної України, наступні:

- Торохтій Олексій – учасник Олімпійських ігор 2008 і 2012 рр., Чемпіон ХХХ Олімпійських ігор 2012 р. в Лондоні. Срібний призер чемпіонату Європи серед юніорів 2006 р., бронзовий призер чемпіонату світу 2011 р., срібний призер чемпіонатів Європи 2009-2010 рр., неодноразовий чемпіон і призер всеукраїнських змагань.

- Салійчук Тетяна – срібна призерка чемпіонату Європи серед дівчат 2006 р., неодноразова чемпіонка і призерка всеукраїнських змагань.

- Золотарьова Катерина – бронзова призерка чемпіонату Європи серед дівчат 2008 р., неодноразова чемпіонка і призерка всеукраїнських змагань.

У складах збірних команд України в останні роки завжди були його вихованці – Торохтій Олексій, Золотарьова Катерина, Салійчук Тетяна, Тодераш Галина, Букатова Христина, Шевкопляс Альона.

 

Саладуха Ольга Валеріївна 

Заслужений майстер спорту з легкої атлетики (потрійний стрибок). Чемпіонка Європи, Чемпіонка світу, бронзова призерка ХХХ Літніх Олімпійських ігор у м. Лондон. Представниця Школи вищої спортивної майстерності, Спортивного клубу «С.Бубки», спортивного товариства «Динамо», «Колос».

Народилася 4 червня 1983 р. у м. Донецьку. Родина Ольги не була спортивною, але тітка займалась художньою гімнастикою. З дитинства дівчина мріяла займатися цим красивим видом спорту, та доля склалася по-іншому. Маленьку талановиту дівчинку запримітили вже на уроках фізкультури у школі. У 1994 р. перший тренер – Заслужений тренер України Зоя Олексіївна Бойко – запросила Ольгу на заняття з легкої атлетики у Спеціалізовану дитячо-юнацьку школу олімпійського резерву № 1 з легкої атлетики у м. Донецьку. Свої перші кроки Ольга почала з бігу на 60 м з бар’єрами. Далі естафету з підготовки майбутньої чемпіонки прийняв Анатолій Григорович Бойко – Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України, який досі залишається особистим тренером Ольги. Сам Анатолій Григорович – майстер спорту СРСР, рекордсмен України з потрійного стрибка. З цією людиною Ольга почала засвоювати техніку потрійного стрибка, і вже у 14 років встановила рекордне світове досягнення серед однолітків – 13,33 м.

Вищу освіту здобула у Донецькому державному інституті здоров’я, фізичного виховання і спорту.

У 2003 р. Ольга Саладуха стала переможницею Кубку Європи в м. Малага (Іспанія). У наступні роки титулів додавалось все більше: переможниця Кубку Європи (2006 р. – Малага, Іспанія; 2008 р. – Аннесі, Франція), переможниця Всесвітньої Універсіади в м. Бангкок (Таїланд, 2007), чемпіонка Європи (2010 р. – Барселона, Іспанія; 2012 р. –  Гельсінкі, Фінляндія; 2014 р. – Цюрих, Швейцарія), чемпіонка Європи в приміщенні (2013 р. – Ґетеборг, Швеція), чемпіонка світу 2011 р. (Тегу, Корея), «Діамантової Ліги» 2011 р., срібна призерка чемпіонату світу в приміщенні 2014 р. (Сопот, Польща), бронзова призерка чемпіонату світу 2013 р. (Москва, Росія), рекордсменка України в приміщеннях. Учасниця Олімпіади в Пекіні (Китай-2008), бронзова призерка ХХХ Літніх Олімпійських ігор у м. Лондон (2012 р.).

Одружена (чоловік – Денис Костюк – багаторазовий призер України з велоспорту, учасник Олімпійських ігор), виховує доньку Діану.

Ольга Саладуха в 2007 р. нагороджена медаллю «За працю і відвагу» – За вагомий особистий внесок у розвиток і популяризацію фізичної культури і спорту на Україні, досягнення високих спортивних результатів на XXIV Всесвітній літній Універсіаді 2007 року в Бангкоку (Таїланд), зміцнення міжнародного авторитету Української держави.

Має Орден княгині Ольги ІІІ ступеня і Орден княгині Ольги ІІ ступеня.

Ольга Саладуха – Почесний громадянин Донецької області.

 

Сидоренко Олександр Олександрович

Радянський плавець, чемпіон літніх Олімпійських ігор 1980 року (плавання на дистанції 400 метрів комплексом).

Народився 27 травня 1960 року в Маріуполі.

Закінчив Київський державний інститут фізичної культури і спорту. У 1976 р. став майстром спорту СРСР, у 1979 р. був визнаний кращим плавцем країни, а в 1980 р. отримав звання заслужений майстер спорту СРСР.

Сидоренко вигравав чемпіонат СРСР в комплексному плаванні 20 раз в період з 1977 по 1986 рр. 9 липня 1978 р. у Москві встановив світовий рекорд на дистанції 200 м.

На літніх Олімпійських іграх 1980 р. став чемпіоном у дисципліні 400 м комплексне плавання з результатом 4:22.89, який став новим олімпійським рекордом. Через рік виграв чемпіонат Європи на дистанції 200 м (2:03.60), а на чемпіонаті світу 1982 р. – знову першість у цій дисципліні з рекордом чемпіонатів (2:03.30).

11 вересня 1982 р. одружився на бронзовій призерці Олімпійських ігор 1980 р. з плавання Кругловій Олені, у 1989 р. у них народився син Олександр.

Після завершення спортивної кар'єри у вересні 1987 р. Сидоренко став тренером ватерпольної команди «Іллічівець», а через 10 років її начальником. Почесний громадянин міста Маріуполя.

 

Соц Віктор Петрович

Заслужений майстер спорту СРСР, дворазовий чемпіон світу і Європи з важкої атлетики в 1981-1982 рр., а також семиразовий рекордсмен світу. Один з його рекордів, встановлений в 1982 р. (штовхнув штангу вагою 237,5 кілограма), в Україні досі не побитий. Вихованець Петра Алаєва.

Віктор Соц був, мабуть, єдиним у світі великим атлетом, який штовхав штангу без звичних ножиць, застосовуючи поштовховий швунг як основний рух.

У 26 років через зміщення хребетного диска перестав тренуватися і присвятив себе роботі в шахті.

Його досягнення:

• Переможець чемпіонатів Світу: 1981, 1982

• Переможець чемпіонатів Європи: 1981, 1982

• Чемпіон СРСР: 1981

• Бронзовий призер чемпіонатів СРСР: 1983, 1984

• Бронзовий призер спартакіади СРСР: 1983

• Володар Кубка СРСР: 1980

• Рекорди Світу: 1 у ривку та 5 у поштовху + 2 неофіційних рекорду (ривок і сума)

 

Степанцов Костянтин Альбертович

Народився 3 лютого 1965 року в Донецьку. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України.

Працює тренером-викладачем відділення легкої атлетики Донецької ШВСМ з 1991 року і до теперішнього часу.

За свою трудову діяльність підготував більше двадцяти майстрів спорту з легкої атлетики, 10 майстрів спорту міжнародного класу, 2 Заслужених майстрів спорту.

Так, у 1997 р. Ірина Ліщинська стала чемпіонкою Європи серед молоді з бігу на 800 м, а також була другою на Кубку Європи та першою на Всесвітній Універсіаді, виконала норматив майстра спорту міжнародного класу.

У 2008 р. Наталія Тобіас завоювала бронзову медаль на Іграх ХХІХ Олімпіади в Пекіні.

Андрій Наумов, Ігор Ліщинський, Юлія Кревсун, Павло Верецький, Оксана Мілокумова неодноразово ставали переможцями та призерами всеукраїнських та міжнародних змагань.

Протягом восьми років працював головним тренером збірної команди України з витривалості, а також старшим тренером відділення легкої атлетики ШВСМ. Постійно залучався до роботи на навчально-тренувальні збори збірних команд України серед дорослих і юніорів. Зарекомендував себе з найкращої сторони, проводить велику роботу з розвитку легкої атлетики в Україні.

За високі спортивні показники в розвитку легкої атлетики і високі спортивні досягнення присвоєно почесне звання «Заслужений тренер України» та «Заслужений працівник фізичної культури та спорту України».

 

Сухоруков Юрій Олександрович

Сухоруков Юрій Олександрович народився 29 березня 1968 року в м. Донецьку. Заслужений майстер спорту України з кульової стрільби, срібний призер Олімпіади-2008 у м. Пекін.

Перший тренер – Валентин Петрович Пихтін, особистий тренер – Ірина Геннадіївна Сухорукова. Закінчив Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту. Тренується в спортивному клубі «ІСД», є представником спортивного товариства «Динамо», учень Школи вищої спортивної майстерності. Майор МВС України. Одружений, має сина та доньку.

На Олімпійських іграх 2004 р. у Афінах посів 24-е місце (стрільба з трьох положень із гвинтівки з 50 м).

У 2005 р. на чемпіонаті Європи зайняв 2-е місце в командних змаганнях (стрільба з трьох позицій із гвинтівки з 50 м).

На чемпіонаті світу в 2006 р. виборов срібну медаль в індивідуальних змаганнях (вид програми – стрільба з гвинтівки лежачи з 50 м).

На Кубку світу 2008 р. посів 2-е місце (стрільба з трьох позицій з гвинтівки з 50 м).

На Олімпіаді 2008 р. у Пекіні виборов срібло (стрільба з трьох позицій з гвинтівки з 50 м).

 

Сухорукова Ірина Геннадіївна

Народилась 31 серпня 1967 року в Казахстані. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України.

Розпочала свою трудову діяльність на посаді тренера-викладача зі стрільби кульової в 2000 р. у Донецькій обласній раді ФСТ «Динамо», а з 1 листопада 2007 р. і по теперішній час працює тренером-викладачем Донецької школи вищої спортивної майстерності.

Ірина Геннадіївна підготувала біля десяти майстрів спорту, майстра спорту України міжнародного класу Карину Нікітенко та Заслуженого майстра спорту України Юрія Сухорукова – срібного призера чемпіонату світу 2006 р., срібного призера ХХІХ Олімпійських Ігор у Пекіні в 2008 р.

Її вихованець Ігор Дімніч – чемпіон Європи серед юніорів 2007 р. та срібний призер чемпіонату Європи в 2008 р. Він є багаторазовим переможцем та призером Всеукраїнських змагань.

Ірина Сухорукова – колишня спортсменка, майстер спорту міжнародного класу зі стрільби кульової. За високі спортивні досягнення в роботі у 2006 р. їй присвоєно почесне звання «Заслужений тренер України», а в 2008 р. – «Заслужений працівник фізичної культури та спорту України».

Неодноразово нагороджувалась почесними грамотами ЦР ФСТ «Динамо», управління з питань фізичної культури та спорту Донецької облдержадміністрації і Міністерства в справах сім’ї, молоді та спорту України.

На фото – Ірина Сухорукова з чоловіком

 

Ткаченко Олександр Миколайович

Радянський боксер мінімальної і найлегшої вагових категорій, виступав за збірну СРСР у другій половині 1970-х років. Чемпіон Європи (Польща, 1975), срібний призер чемпіонату Європи 1977 (НДР), чотириразовий чемпіон національної першості, учасник літніх Олімпійських ігор у Монреалі, заслужений майстер спорту.

Народився 14 січня 1955 року в Донецьку. Навчався у загальноосвітній школі № 89, перебуваючи у п’ятому класі, разом з братом-близнюком Володимиром записався до секції боксу – про набір дізнався випадково з оголошення. Займався під керівництвом заслуженого тренера Анатолія Коваленка, представляв спортивне товариство «Динамо». Першого серйозного успіху на рингу домігся в 1972 р., коли потрапив до числа призерів першості України серед юнаків, тоді як два роки по тому вигравав у мінімальній вазі всі юніорські змагання, у яких брав участь: став чемпіоном республіки, чемпіоном СРСР, чемпіоном Європи. За рахунок цих перемог пробився до дорослої збірної країни, виграв національну першість і з’їздив на чемпіонат Європи 1975 р. в Катовіцах, де переміг всіх своїх суперників, у тому числі таких титулованих боксерів як Дьордь Гедо і Енріке Родрігес у півфіналі та фіналі відповідно.

Завдяки низці вдалих виступів Ткаченко удостоївся права захищати честь країни на літніх Олімпійських іграх 1976 р. у Монреалі, проте вже у другому своєму матчі на турнірі несподівано зазнав поразки – не зміг пройти тайця Паяо Поонтарата. На європейській першості 1977 р. в Галлі виступав у найлегшій ваговій категорії і завоював срібну медаль, у фінальному матчі поступився поляку Лешеку Блажіньському. У 1978 р. Олександр Ткаченко четвертий раз поспіль став чемпіоном СРСР, але незабаром прийняв рішення завершити кар’єру.

Усього провів в аматорському боксі 198 боїв, з них 186 закінчив перемогою. У 1991 р. йому було присвоєно почесне звання «Заслужений майстер спорту СРСР».

 

Ткаченко Надія Володимирівна

Радянська легкоатлетка, п’ятиборець, олімпійська чемпіонка (1980), заслужений майстер спорту СРСР, кавалер ордену Трудового Червоного Прапора.

Народилася 19 вересня 1948 року в м. Кременчук.

Займалася у Віри Василівни Ребрун, потім у Євгенія Григоровича Сапронова.

Тренувалася в ДСТ «Авангард» в Донецькій області.

У 1971 і 1972 рр. завоювала срібні медалі чемпіонату СРСР.

У 1973 р. посіла перше місце на чемпіонаті СРСР і Всесвітній універсіаді в Москві, а також зайняла друге місце в розіграші Кубку Європи.

Виграла чемпіонати Європи 1974 і 1978 рр. Брала участь у трьох Олімпійських іграх

(1972 р. – Мюнхен, 1976 р. – Монреаль, 1980 р. – Москва), має рекорди світу, Європи, Радянського Союзу, України в легкоатлетичному багатоборстві.

Найвагоміше досягнення – золота медаль на літніх Олімпійських іграх 1980 р. у Москві. Під час Олімпіади встановила особисті рекорди в усіх п’яти видах багатоборства, набравши 5083 балів, що стало світовим рекордом. Оскільки регламент проведення змагань з багатоборства був змінений відразу після Олімпійських ігор 1980 р., то перевершити результат Надії Ткаченко нікому не вдалося і вона є єдиним п’ятиборцем, хто набрав більше 5000 очок.

Працювала в Донецьку тренером-викладачем з легкої атлетики у спеціалізованій дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву профспілок.

У 2005 р. Надії Ткаченко було присвоєно звання «Почесний громадянин Донецька» з формулюванням «За вагомий внесок у зміцнення дружніх зв'язків і авторитету м. Донецька, Донецької області і України у світовому масштабі, у розвиток фізичної культури і спорту, виховання підростаючого покоління в м. Донецьку».

На Донеччині більше 30 років під патронатом Національного Олімпійського комітету проводиться турнір імені Надії Ткаченко.

 

Тобіас Наталія Вікторівна

Народилася 22 листопада 1980 року у м. Серов Свердловської області. Заслужений майстер спорту України з легкої атлетики. Багаторазова чемпіонка України з бігу на 1500 м, рекордсменка України з бігу на 3000 м з перешкодами.

Займається спортом з 1991 року. Закінчила Донецьке вище училище олімпійського резерву ім. С. Бубки. Перший тренер – Чібісов Володимир Іванович. Особистий тренер – ЗТУ, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України Костянтин Альбертович Степанцов.

Наталія Тобіас представляє спортивний клуб «Динамо» та Школу вищої спортивної майстерності (до постійного складу зарахована у 2003 році). Срібна призерка юнацької першості Європи. У 2001 р. виконала норматив майстра спорту міжнародного класу на літньому чемпіонаті України, у 2001 р. – бронзова призерка чемпіонату Європи серед молоді з естафетного бігу 4х400 м; у 2003 р. стала чемпіонкою літньої Всесвітньої Універсіади. У 2011 р. на командному чемпіонаті Європи посіла 2 місце в бігу на 3000 м, а також виконала норматив «А» в бігу на 1500 м для участі у чемпіонаті світу з легкої атлетики, м. Тегу (Корея).

Наталія Тобіас завоювала бронзову медаль на XXIX літніх Олімпійських іграх у Пекіні 2008 року.

Має нагороди: Грамота Президента України Л.Кучми (25.12.2003); Почесна грамота Кабінету Міністрів України (02.09.2008); Грамота Верховної Ради України (04.09.2008); Орден Княгині Ольги III ступеня (03.09.2008).

 

Торохтій Олексій Павлович

Народився 22 травня 1986 року.

Вихованець Обласної СДЮСШОР з важкої атлетики, олімпійський чемпіон, призер чемпіонату світу та Європи. Учасник двох Олімпійських ігор (2008, 2012). Заслужений майстер спорту України.

Олексій Торохтій почав займатися важкою атлетикою в 2000 р. під керівництвом Геннадія Ксьонза в ЗОШ № 17 селища Зугрес-2 Донецької області, у спортивній секції від ДЮСШ міста Зугреса, потім продовжив заняття під керівництвом ЗТУ Володимира Руденка в Зугресському відділенні Обласної СДЮСШОР з важкої атлетики.

Навчався в Харківському вищому училищі фізичної культури, а пізніше в Харківському аерокосмічному інституті імені Жуковського.

У 2006 р. посів друге місце на чемпіонаті Європи з важкої атлетики серед юніорів.

У 2008 р. взяв участь в Олімпійських іграх у Пекіні, де посів 8 місце з сумою 390 кг (177 +213). У 2009 р. на чемпіонаті Європи в Бухаресті завоював срібну медаль, набравши в сумі 405 кг. У 2011 р. на чемпіонаті світу в Парижі завоював бронзову медаль.

6 серпня 2012 р. Олексій Торохтій став чемпіоном Олімпійських ігор у Лондоні у ваговій категорії до 105 кг. Він показав результат 412 кг (185 +227), випередивши на один кілограм іранця Наваба Назіршелала.

Вищі досягнення:

• Переможець Олімпійських ігор (1): 2012
• Бронзовий призер Чемпіонату Європи з важкої атлетики (1): 2010
• Срібний призер чемпіонату Європи (1): 2009
• Срібний призер чемпіонату Європи серед юніорів (1): 2006
• Бронзовий призер чемпіонату світу (1): 2011
• Переможець Кубка Світу з важкої атлетики (1): 2007

Указом Президента України № 474/2012 від 15.08.2012 р. «Про відзначення державними нагородами України» нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

 

Удачин Артем Сергійович

Український важкоатлет, неодноразовий призер чемпіонатів світу з важкої атлетики. Учасник двох Олімпійських ігор (2000, 2008). Заслужений майстер спорту (2006). Артем Удачин – найсильніша людина України. Рекордсмен України (447,5 кг в сумі).

Артем Удачин народився 26 березня 1980 р. у м. Жданов Донецької області в спортивній родині. Мати – майстер спорту зі спортивної гімнастики, а батько – колишній важкоатлет. Саме він і привів сина на заняття з штанги, коли тому було всього 9 років. Уже наступного року Артем Удачин взяв участь у своїх дебютних змаганнях – чемпіонаті міста Маріуполь. Першим тренером Удачина став Віталій Шведов, який займався підготовкою спортсмена і надалі, тренуючи Артема протягом усієї його кар’єри.

У 1998-2000 рр. Удачин тричі поспіль стає чемпіоном світу серед юніорів та в 19-річному віці вперше здобуває можливість брати участь у Олімпійських іграх, що проходили в Сіднеї. На помостах Австралії Артем показав 11-й результат із сумарним показником 415 кг (195+220). Однак вже наступного року травма ледь не перекреслила надії молодого спортсмена на майбутні успіхи. Американські лікарі встановили діагноз – надрив зв’язок, однак робити операцію відмовилися, остерігаючись того, що Удачин може лишитися інвалідом. Утім, «нове життя» спортсмену подарував донецький лікар Михайло Черевко, який успішно провів оперативне втручання та поставив Артема на ноги.

У 2002 р. Удачин посів третє місце на Чемпіонаті світу у Варшаві, показавши значно кращий результат, ніж на Іграх у Сіднеї – 440 кг (200+240). На змаганнях у Санто-Домінго Артем лише на два кілограми в сумі випередив китайського важкоатлета, показавши результат 439 кг (199+240).

У 2008 р. Артем Удачин був дуже близьким до здобуття бронзової нагороди на Олімпійських іграх у Пекіні, не дотягнувши до 3-го місця лише 6 кг у сумі. У останній спробі в поштовху Артем замовив вагу, якої було б достатньо для того, щоб наздогнати латвійського спортсмена, однак не взяв її, завершивши змагання з підсумковим результатом 442 кг (207+235).

Наступного року на чемпіонаті світу 2009 р. у Південній Кореї Артем Удачин узяв однакову з корейським спортсменом вагу, проте представник господарів чемпіонату був легшим за українського важкоатлета, тож перемога була віддана саме йому. А на світовому чемпіонату 2010 р. у Анталії Удачин знову ж таки за показником особистої ваги поступився «сріблом» олімпійському чемпіону Пекіна німцю Маттіасу Штайнеру.

Артем Удачин має дві вищі освіти: Київський інститут фізкультури і Донецький державний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського. Разом з дружиною Зоєю виховує доньку Марію.

 

Узун Геннадій Гаврилович

Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (1996), Заслужений тренер України (1987).

Народився 9 вересня 1941 року в с. Ключове Володарського району Донецької області.

Трудову діяльність розпочав у 1959 р. Закінчив Донецький технікум фізичної культури і спорту. У 1965-1974 рр. працював тренером у спортивному клубі «Азов» металургійного заводу ім. Ілліча. У 1974-1980 рр. – тренер в ДЮСШ профспілкового комітету Жданівського заводу важкого машинобудування (ЖЗВМ). З 1980 по 2004 рр. працював старшим тренером-викладачем у СДЮШОР з греко-римської боротьби СК «Азовмаш». З відкриттям у 2005 р. СДЮШОР з греко-римської боротьби «Олімпік» СК «Азовмаш» працював старшим тренером-викладачем.

З 1993 по 1999 рр. – головний тренер збірної команди України з греко-римської боротьби. У 1994 р. збірна команда України під керівництвом Г.Г.Узуна зайняла 1 місце на чемпіонаті Європи і стала володарем Кубка світу. У 1995-1997 рр. збірна України – срібний призер чемпіонатів Європи та світу. Старшим тренером збірної був в період 1984-1992 рр., 2000-2009 рр.

Геннадій Гаврилович підготував більше 160 майстрів спорту, 19 майстрів спорту міжнародного класу, 5 заслужених майстрів спорту. Ось тільки декілька його вихованців:

В’ячеслав Олійник – переможець XXVI Олімпійських ігор у Атланті (1996);
Давид Салдадзе – срібний призер XXVII Олімпійських ігор (2000);
Рустам Аджи – чемпіон світу, бронзовий призер чемпіонату світу;
Григорій Комишенко – чемпіон Європи, володар Кубка світу;
Руслан Хакімов – чемпіон Європи, IV місце на Олімпійських іграх;
Сергій Солодкий – чемпіон Європи та світу серед юніорів, IV місце на чемпіонаті світу;
Михайло Швидкий – переможець першості світу серед кадетів;
Олексій Вакуленко – бронзовий призер першості світу та Європи серед юніорів, бронзовий призер чемпіонату Європи;
Олександр Дараган – бронзовий призер чемпіонатів Європи.

У 1992 р. за безпосередньої участі Г.Г.Узуна був відкритий клуб греко-римської боротьби «Гелікон», потім перейменований в СК «Азовмаш». За час свого існування клуб став лідером у командному чемпіонаті України, а в 1994 р. і 2004 р. був кращим у Європі. У 2002, 2003, 2005, 2007 рр. команда борців СК «Азовмаш» – срібні призери Кубка Європейських чемпіонів; у 1998, 2000,2001, 2006 рр. – бронзові призери Кубка Європейських чемпіонів. Щороку в основний склад збірної команди України входили кілька вихованців Г.Г.Узуна.

У 1987 р. за внесок у розвиток греко-римської боротьби Геннадію Гавриловичу присвоєно звання Заслужений тренер України. У 1996 р. за особистий внесок у підготовку та успішний виступ українських спортсменів на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті Указом Президента України йому присвоєно звання Заслужений працівник фізичної культури і спорту України.

Помер 4 січня 2010 року.

 

Франков Олександр Володимирович

Народився 5 березня 1958 року в Горлівці. Заслужений тренер України.

Тренер-викладач відділення легкої атлетики Донецької ШВСМ з 1995 р., тренер вищої категорії.

За свою трудову діяльність підготував більше десяти майстрів спорту з легкої атлетики, чотирьох майстрів спорту міжнародного класу, які постійно входили до списків збірних команд України. Серед них – Вікторія Бойко, Людмила Антонова, Наталія Семенова, Олексій Семенов, Катерина Шишкіна, Ганна Бєланова, Вікторія Болбат, Олег Франков, Юлія Курило, Тетяна Юр’єва. Його спортсмени досягли значних успіхів на всеукраїнській і міжнародній аренах, ставали багаторазовими чемпіонами України, переможцями і призерами чемпіонатів і першостей світу і Європи, великих міжнародних турнірів, учасниками Олімпійських ігор. У 2009 р. Наталя Семенова стала чемпіонкою Європи з метання диску, у 2012 р. – бронзовою призеркою чемпіонату Європи, є учасницею ХХХ літніх Олімпійських ігор у Лондоні.

За високі спортивні показники в розвитку легкої атлетики і високі спортивні досягнення присвоєно почесне звання «Заслужений тренер України».

 

Харачура Михайло Володимирович

Харачура Михайло Володимирович народився 16 липня 1958 року в м. Маріуполі Донецької області. Заслужений майстер спорту СРСР, дворазовий чемпіон світу з вільної боротьби (1979 і 1982 рр.), триразовий володар Кубка світу, переможець Спартакіади народів СРСР, чемпіон СРСР.

У віці 13 років Михайло записався в секцію вільної боротьби спортивного клубу «Азов» металургійного заводу імені Ілліча. Його першим і єдиним наставником протягом всієї спортивної кар’єри був нині Заслужений тренер України та СРСР Петро Петрович Папуш.

У 1986 р. перейшов на тренерську роботу. Тренував юнацькі та молодіжні команди України, збірну Угорщини, у 1997 р. його призначили головним тренером чоловічої збірної країни. Допомагав борцям Греції в підготовці до афінської Олімпіади. З 2004 р. Михайло Володимирович живе в місті Києві та працює тренером.

Традиційно в м. Маріуполі проводиться Всеукраїнський турнір на призи Михайла Харачури.

 

Хаммо Яків Михайлович

Народився 11 червня 1994 року в Донецьку.

Розпочав спортивну кар’єру у СДЮСШОР з видів боротьби м. Донецька.

Перший тренер - Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України Євген Володимирович Подолякін.

Особисті тренери - Євген Володимирович Подолякін, Заслужений тренер України Сергій Вікторович Дуброва, Станіслав Миколайович Логашенко.

Член олімпійської збірної команди України з дзюдо.

Освіта вища: Донецький національний університет.
Зарахований до змінного складу відділення дзюдо Донецької ШВСМ з 01.09.2011 року.
Представник спортивного товариства «Динамо» - «Освіта».
Техніка: Koshi-guruma, seoi-otosi (кидок через плече з колін).
2013 - Чемпіон України серед юніорів.
2013 - Бронзовий призер чемпіонату світу серед юніорів (Любляна, Словенія).
2014 - Бронзовий призер чемпіонату світу серед юніорів (Форт-Лодердейл, США).
2014 - Чемпіон Європи серед юніорів (Бухарест, Румунія).
2014 - Переможець Кубку Європи (Целе, Словенія).
2015 - Бронзовый призер чемпіонату світу (Астана, Казахстан).
2015 - Переможець Гран Прі (Загреб, Хорватія).
2015 - дворазовий бронзовий призер І Європейських ігор (Баку, Азербайджан) у вазі понад 100 кг та командному заліку.
2015 - Срібний призер «Grand Slam» (Абу-Дабі, ОАЕ).
2015 - Срібний призер Відкритого континентального Кубку (Софія, Болгарія).
2015 - Очолив 10-ку кращих дзюдоїстів України 2015 року за версією Федерації дзюдо України.
2015 - Лауреат Всеукраїнської церемонії «Герої спортивного року», Претендент номінації «Сенсація року 2015» (За визначенням Української академії спорту).
2015 - Володар спеціальної нагороди «Дух дзюдо» на Перших Європейських іграх (Баку, Азербайджан) за допомогу травмованому супернику.
2016 - Переможець «Grand Slam» (Баку, Азербайджан).
2016 - Переможець Гран Прі (Дюссельдорф, Німеччина).
2016 - Учасник ХХХI Олімпійських ігор в м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія).
2016 - Чемпіон Європи серед молоді до 23 років.

 

Чумак Анатолій Іванович

Народився 30 квітня 1954 року в с. Попівка Карлівського району Полтавської області. Заслужений тренер України.

Працює тренером-викладачем з легкої атлетики з 1974 р., а в Донецькій школі вищої спортивної майстерності – з 2011 р. і до теперішнього часу.

За цей час підготував майстрів спорту України та майстрів спорту України міжнародного класу Марію Шмідову, Аліну Логвиненко, Дарину Приступу.

Головні спортивні успіхи пов’язані з виступами на змаганнях Аліни Логвиненко та Дарини Приступи – членів збірної команди України з легкої атлетики, чемпіонок Європи в естафеті 4х400 метрів (Гельсінкі, Фінляндія, 2012 р.). Аліна Логвиненко – чемпіонка України 2012 р., на іграх ХХХ Олімпіади в Лондоні у 2012 р. в естафеті 4х400 м посіла четверте місце.

За високі спортивні показники в розвитку легкої атлетики і високі спортивні досягнення присвоєно почесне звання «Заслужений тренер України».

 

Юрченко Денис Сергійович

Народився 27 січня 1978 року в м. Донецьку. Заслужений майстер спорту України з легкої атлетики (стрибки з жердиною).

Розпочав спортивну кар’єру в 1994 р. у СДЮШОР ім. І.Ткаченка. Перший та особистий тренер – ЗТУ, Заслужений працівник фізичної культури та спорту Козлов Микола Якович.

Вищу освіту отримав у Донецькому державному інституті здоров’я, фізичного виховання і спорту.

Бронзовий призер чемпіонату світу 2004 р. Срібний призер чемпіонатів Європи 2005 та 2007 рр.

На XXIX літніх Олімпійських іграх у Пекіні 2008 р. став третім з результатом 5,70 м, переваживши трьох суперників тільки за додатковим показником – кількістю спроб. Проте в 2016 р., згідно з рішенням дисциплінарної комісії Міжнародного олімпійського комітету, був позбавлений бронзової медалі після того, як повторна перевірка його допінг-проби дала позитивний результат.

 

Ягубкін Олександр Геннадійович

Радянський боксер-любитель, чотириразовий чемпіон СРСР (1982, 1983, 1984, 1987), триразовий чемпіон Європи (Фінляндія, 1981; Болгарія, 1983; Угорщина, 1985), чемпіон світу (Мюнхен, 1982) і дворазовий володар Кубка світу (Італія, 1983; Корея, 1985) у важкій ваговій категорії. Заслужений майстер спорту СРСР (1982).

Народився 25 квітня 1961 року в Донецьку.

У дитинстві займався футболом та плаванням. Через травму закінчив заняття плаванням і з 1974 р. почав займатись боксом.

Першими тренерами були Олександр Михайлович Котов та Анатолій Миколайович Третьяков. У 1978 р. завоював першість СРСР серед юнаків. Наступні два роки вигравав молодіжний чемпіонат СРСР (1979, 1980). У 1980 р. став абсолютним чемпіоном СРСР.

Пізніше виграв всі можливі титули аматорського боксу, ставав чемпіоном країни, двічі чемпіоном Європи, чемпіоном світу, переможцем Кубка світу. Не вдалося лише взяти участі в Олімпійських іграх у Лос-Анжелесi, через те що СРСР не послав туди своїх спортсменів.

Олександр Ягубкін багато разів брав участь у матчах збірних СРСР - США. Після одного з боїв 1983 р. у Латинській Америці Ягубкін після перемоги над місцевим чемпіоном відмовився від грошової нагороди та наказав передати її потерпілим від повені еквадорським селянам. Функціонери цей вчинок боксеру не простили, і в 1987 р. відрахували зі збірної. Після цієї події Ягубкін вирішив спробувати свої сили у професіональному боксі, та йому не дозволили залишити державу.

Помер 7 серпня 2013 року.

 

Ящук Микола Петрович

Народився 25 квітня 1950 року. Заслужений тренер України з дзюдо. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2017).

Почав свою трудову діяльність з 1984 р., а з 1993 р. працює тренером-викладачем відділення дзюдо Донецької ШВСМ.

За свою трудову діяльність підготував десятки майстрів спорту з дзюдо і самбо, біля десяти майстрів спорту міжнародного класу, які постійно входили до списків збірних команд України. Серед них – Олена Глебова, Світлана Боєва, Марина Прокоф’єва, Сергій Мороховець, Ганна Бражко, Артем Блізнєцов, Марина Кривоносова, Марина Виноградова, Тетяна Георгієва, Тетяна Логвинова, Євгенія Піддубна, Сергій Форостина, Людмила Афендікова, Марина Андрієвська, Тетяна Джабраілова. Усі вищеназвані спортсмени досягли значних успіхів на всеукраїнській і міжнародній аренах, ставали багаторазовими чемпіонами України, переможцями і призерами чемпіонатів і першостей світу і Європи, великих міжнародних турнірів, учасниками Олімпійських ігор.

Микола Петрович завоював високий авторитет серед спортсменів і тренерів Донецької області та України. Постійно залучається до роботи на навчально-тренувальні збори збірних команд України серед дорослих і юніорів.