100 років з дня народження семиразового Олімпійського чемпіона зі спортивної гімнастики Віктора Чукаріна

Віктор Чукарін народився 9 листопада 1921 року в селі Красноармійське на Донеччині у родині донського козака та гречанки. Невдовзі сім’я переїхала до Маріуполя, де в шкільні роки Чукарін почав займатися гімнастикою під керівництвом Віталія Поповича. У 1937 році юного Віктора спіткало перше горе – під репресії потрапив його батько Іван. Після закінчення школи Чукарін вступив до Маріупольського металургійного технікуму, а згодом до Київського технікуму фізичної культури. У 1940 році в Харкові виборов титул чемпіона України та отримав звання майстра спорту.

Попереду були великі плани, але їх порушила німецько-радянська війна. З перших днів війни Чукарін відразу пішов на фронт добровольцем, воював в артилерійській частині, але вже восени 1941 року потрапив у полон і пройшов усі жахи німецьких концтаборів (усього – 17, серед них і зловісний Бухенвальд). Повернутися додому до Маріуполя він зміг лише в листопаді 1945 року.

Його направили працювати інструктором фізкультури на заводі «Азовсталь», а вечорами він почав тренуватися сам, повернувшись до гімнастики. Однак, наслідки перебування в таборах давалися взнаки – у 24 роки йому довелося знову починати з азів. У 1946 році Чукарін взяв участь у першому для себе чемпіонаті СРСР з гімнастики, де посів 12 місце, а наступного року – вже п’яте. Тоді ж у спортсмена з’явився і свій тренер – Петро Собенко, який очолював кафедру гімнастики у Львівському державному інституті фізичної культури, де навчався Віктор. Чукарін став його найулюбленішим учнем. І вже в 1949 році він виграє чемпіонат країни, випередивши Аджата Ібадулаєва.

Треба сказати, що Віктор багато і вперто тренувався, постійно ускладнюючи і так складні вправи. І це швидко принесло результати – Чукарін вийшов у лідери радянської гімнастики, перемоги йшли одна за одною. Гімнаст два роки поспіль ставав абсолютним чемпіоном СРСР, і на Всесвітньому фестивалі молоді та студентів 1951 році в Берліні він також здобув звання абсолютного чемпіона. Тоді Віктор був удостоєний звання заслуженого майстра спорту.

На XV літніх Олімпійських іграх у Гельсінкі 1952 року Віктор Чукарін справив фурор, ставши абсолютним олімпійським чемпіоном у змаганнях гімнастів. Він завоював 4 «золота» – у командній та абсолютній першості, вправах на коні та опорному стрибку, а ще – 2 «срібла» за підсумками вправ на кільцях та брусах.

Свій тріумф він повторив і на наступній Олімпіаді – XVI літніх Іграх у Мельбурні в 1956 році. Тут Чукарін знову святкував перемогу в абсолютній першості та здобув повний комплект медалей різного ґатунку – 3 золоті, у командній і абсолютній першості та на брусах, срібну у вправах на коні та бронзову у вільних виступах.

Але Віктору Чукаріну належить не тільки звання двічі абсолютного олімпійського чемпіона з гімнастики, він також є абсолютним чемпіоном світу 1954 року в багатоборстві, вправах на брусах і командних змаганнях, абсолютним чемпіоном 1955 року в багатоборстві, окремих вправах та у командних змаганнях зі спортивної гімнастики.

Після завершення спортивної кар’єри Чукарін зайнявся педагогічною діяльністю. Ще 1950 року він закінчив Львівський державний інституті фізичної культури за спеціальністю тренер-викладач, у 1963 році став там доцентом кафедри гімнастики, а з 1971 року очолив цю кафедру і залишався на цій посаді довгий час. Саме йому належить заслуга створення у Львові сильної гімнастичної школи. У 1972 році Віктору Івановичу було присвоєно звання «Заслужений тренер України».

Помер Віктор Чукарін 25 серпня 1984 року у Львові.